Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Узин

Сторінка 2 з 6
Кругляка та членів В. Лісниченка й П. Коваленка селяни захопили хліб на полі і 703 десятини землі, орендованої цукровим заводом. Захоплену землю розподілили на ділянки, її одержали безземельні й малоземельні селяни. Було прийнято також рішення збирати хліб не жатками, а вручну за плату по 3-4 снопи від копи. Органи Тимчасового уряду намагалися через суд притягти до відповідальності
селянських ватажків. Вони ув'язнили Є. К. Кругляка, але змушені були звільнити його, наклавши штраф -
1000 крб. Робітники цукрового заводу підтримували вимоги селян, які ставилися перед волосним комітетом.
Трудящі Узина з великою радістю дізналися про перемогу Жовтневої революції. Невдовзі з Петрограда повернувся житель с. Михайлівни І. М. Колесник, учасник штурму Зимового палацу. Він розповів узинцям про В. І. Леніна, про перші декрети Радянської влади. В Узині заснували волосний революційний комітет. Активними організаторами влади Рад були місцеві жителі - селяни І. Бублик, Л. Сніжний, В. Чередниченко. Вол ревком активно підтримувала профспілкова організація цукрового заводу, яку очолював робітник М. П. Геранін. Земля, що належала графу Браницькому, перейшла до селян.
На початку березня 1918 року Узин окупували німецькі війська. Ревком перейшов у підпілля. Селяни й робітники саботували вивіз хліба, цукру, худоби до Німеччини. Після краху кайзерівського окупаційного режиму на Україні, село тимчасово захопили війська петлюрівської Директорії. Від петлюрівців Узин визволений Червоною Армією у лютому 1919 року.
Під час наступу Денікіна літом 1919 року узинці відгукнулися на заклик ЦКРКП(б) і В. І. Леніна, організували запис добровольців на боротьбу з білогвардійцями. А коли ворогам вдалося захопити Узин, трудящі не припинили опору. Начальник штабу денікінських військ 7 грудня 1919 року видав наказ командиру 2-го корпусу про посилку каральних загонів проти повстанців, у якому вказується, що «особливо неспокійно в Узинській волості».
В грудні 1919 року частини Червоної Армії вигнали білогвардійців з Узина. Але на початку травня 1920 року село захопили білополяки. В червні того року їх вибили бійці окремої кавалерійської бригади під командуванням Г. І. Котовського і остаточно визволили Узин.
Мирне будівництво почалося у важких умовах; не вистачало для населення найпотрібнішого. Всюду безчинствували банди. Котовці, які перебували тоді в селі, громили бандитів, вели роз'яснювальну роботу серед населення, організовували мітинги, здійснювали культурно-освітні заходи.
В липні 1920 року був створений комнезам, який боровся за зміцнення влади трудящих на селі, залучав селянську бідноту й середняків до соціалістичного будівництва, відбирав у куркулів лишки хліба, землі, інвентар, худобу та наділяв безземельних і малоземельних.
У березні 1921 року відбулися повітові з'їзди сільревкомів і сількомнезамів, на яких розглядалися питання про землеустрій. Сім'ям червоноармійців і бідняків, що не мали посівного матеріалу, надавалася допомога насінням. Це дало можливість успішно провести весняну посівну кампанію.
Важлива роль у відбудові господарства належала партійному осередку, створеному в серпні 1922 року на цукровому заводі. Комуністи були ініціаторами здійснення усіх заходів, які спрямовувалися на найшвидшу відбудову господарства. В грудні того ж року створена комсомольська організація.
В 1923 році Узин став районним центром, що позитивно позначилося на його розвитку. Райком партії і райвиконком докладали всіх зусиль, щоб якнайшвидше відбудувати господарство села, зміцнити його економіку. Надійною опорою Радянської влади на селі були комнезами. Протягом 1923 року відбулися три з'їзди комнезамів, які розглядали головним чином питання про піднесення продуктивності сільського господарства.
Одним з перших промислових підприємств став до ладу цукровий завод, потуж- ність якого вже у 1923 році майже досягла довоєнної. У робітників змінювалося ставлення до праці. 23 травня 1923 року на заводі вшановували 13 передовиків праці. Партосередок заводу випустив спеціальну газету з їх біографіями, організував вручення їм подарунків. У зв'язку з ускладненням міжнародного становища робітники вирішили віддати одноденний заробіток на побудову літака «Білоцерківщина».
Відразу ж після громадянської війни здійснювалися перші кроки перебудови сільського господарства на соціалістичних засадах. 1922 року на базі колишньої економії був створений бурякорадгосп ім. В. І. Леніна. Перше колективне господарство - артіль «Узинська» - засноване ще в липні 1920 року. З 1923 року її перейменували на «Перемогу». В 1922 році створено ще одну артіль - «Надія», а через два роки - ТСОЗ «Червоний плугатар». Все це були невеликі господарства. Так, в артілі «Надія» налічувалося 97 чоловік, вона мала 101 десятину землі і 31 коня. Колективне ведення Господарства, запровадження багатопільної системи стало гарантією дальших успіхів. Артіль «Перемога» виростила 70 пудів жита і 190 цнт цукрових буряків з


Узин