Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Матюші

Сторінка 4 з 6
було результатом роботи партійної організації, яка виховувала трудящих в дусі інтернаціоналізму.
У перші ж дні Великої Вітчизняної війни понад 500 колгоспників влилися до лав Червоної Армії. Коли фронт наблизився до села, комуністи організували вивезення в глибокий тил країни матеріальних цінностей.
15 липня 1941 року гітлерівці захопили село. Настали жахливі дні окупації, сповнені тяжких поневірянь і страждань. Колгоспне майно було пограбовано, почався терор. 53 чоловіка фашисти відправили на каторжні роботи до Німеччини.
Керовані підпільним райкомом партії, що перебував у с. Трушках, жителі села вели боротьбу проти фашистів. 23 березня 1943 року патріоти вбили двох місцевих фашистських прислужників, які особливо жорстоко знущалися з населення. Кілька разів патріоти знищували молочний пункт. Під час жнив підпільники проводили на полях бесіди, вселяючи віру в близьку перемогу над ворогом. Гітлерівці розстріляли велику групу жителів, які подавали активну допомогу підпільникам, ут. ч. В. Т. Альоху, І. П. Копиленка, С. О. Розпутного, Г. Г. Розпутну, І. С. Хіврича, В. С, Яременка.
ЗО грудня 1943 року Матюші були визволені частинами 74-ї Київської стрілецької дивізії та 1-ї Чехословацької бригади. Опір гітлерівців у районі Матюшів був впертим. Тут фашисти втратили понад 350 солдатів і офіцерів та 6 танків.
За подвиги в боях з ворогами 183 матюшівців нагороджено орденами й медалями, а Д. І. Левицькому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Під час бою за с. Семенівку на Південному Бузі, відбиваючи контратаку фашистських танків, полягла майже вся гарматна обслуга, в складі якої був Д. І. Левицький. Його поранили. Гармата замовкла. Коли гітлерівські танкісти спрямували вогонь на інші, об'єкти, Д. І. Левицький вдарив з гармати. Запалали танки. Та бойову позицію почала обходити група ворожих автоматників. Під зливою осколочних снарядів фашисти відступили. Коли підійшло підкріплення, на місці бою лежав непритомний, тяжкопоранений воїн, а поряд з ним - 15 трупів гітлерівських автоматників і 7 знищених танків.
У важких умовах довелося матюшівцям піднімати з руїн рідне село і відроджувати колгоспи. Великої шкоди зазнали й особисті господарства селян. Збитки, завдані німецько-фашистськими окупантами колгоспові ім. К. Є. Ворошилова, становили 15 140 тис. крб., колгоспові ім. С. М. Будьонного - 5 464 тис. крб., а громадянам села - 957 тис. крб.. Не вистачало робочої сили, реманенту, тягла. Чоловіки були на фронті, основний тяїар усіх, робіт ліг на плечі жінок і підлітків. Так, у колгоспі ім. М. В. Фрунзе в 1944 році на 338 чоловік було всього 178 працездатних, у т. ч. 46 чоловіків, 100 жінок, 32 підлітки.
В січні 1944 року відновили роботу сільська Рада та правління колгоспів; в лютому почалися заняття в семирічній школі, відкрилися двері клубу та бібліотеки.
Ліквідуючи руйнівні наслідки війни, селяни водночас робили все для остаточної перемоги над ворогом. Зразу ж після визволення вони почали виділяти хліб у фонд оборони. Школярі зібрали на танкову колону 2296 крб., відправили військовому госпіталю подарунки для поранених.
Тяжко було вирощувати перший післявоєнний урожай. Обробляли землю в основному вручну. Як тяглову силу використовували корів. І все ж у 1944 році селяни зібрали по 15 цнт озимої пшениці, 82 цнт цукрових буряків з га. В 1945 році справи значно поліпшились. Повернулись до села демобілізовані. На полях з'явилися трактори. З 1946 року розгорнула діяльність первинна партійна організація. Комуністи пішли працювати на найважливіші й найскладніші ділянки колгоспного виробництва.
В 1950 році матюшівські артілі об'єдналися в одне господарство - колгосп ім:. К. Є. Ворошилова, який у 1957 році було перейменовано на «Радянська Україна». Перших відчутних успіхів колгосп досяг уже в 1952 році. Найбільш продуктивною галуззю господарства стало тваринництво. Якщо в 1950 році прибутки від нього становили 94,6 тис. крб., то через два роки - вже 600 тис. крб. (у тогочасному грошовому обчисленні). На кошти, виручені від продажу молока, колгосп придбав три вантажні автомашини, реманент та обладнання для механізації робіт на фермі. 1953 року артіль вийшла в число передових у районі.
В 1957 році від однієї фуражної корови було надоєно по 4091 кг молока. В розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь одержано 409 цнт молока, 73 цнт м'яса. Загальний доход колгоспу тоді перевищив 4 млн. крб.. Дальшому піднесенню економіки сприяло розгортання руху за завоювання звання бригад комуністичної праці.! Першою це почесне звання здобула в 1960 році тваринницька ферма.
З 1959 року колгосп перейшов на грошову оплату праці, запровадив господарський розрахунок. Це сприяло зміцненню його економіки. В 1964 році з кожного гектара колгосп одержав 402 крб. прибутку - найбільше серед господарств району. За п'ять років - з 1960 по 1965 - колгоспні


Матюші