Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Матюші

Сторінка 2 з 6
київському, подільському й волинському генерал- губернатору 24 травня 1905 року, селяни діяли організовано, призвідців і підбурювачів ховали, не допускали до арешту.
В роки столипінської реформи посилився глибокий процес класової диференціації населення: швидко розорювалося бідніше селянство і збагачувалося куркульство. В 1907 році кількість землі на душу
населення знизилася до 0,5 десятини, в середньому по 3,1 десятини на двір. Тим часом сім'я дворянина Матусевича мала понад 100 десятин землі; у кожному з п'яти куркульських господарств її було від 11 до 15 десятин. До того ж, куркулі за безцінь брали в оренду землю бідних селян, які не мали тягла для її обробітку.
В 1912 році з 598 господарств 205 були бідняцькими: 108 - зовсім не мали землі, 97 - мали менш ніж по десятині. їм належало разом лише 27 коней, 78 корів, 18 свиней. 15 куркульських господарств були власниками 204 десятин землі.
Селяни обробляли свої наділи примітивними знаряддями, ніякі агротехнічні заходи не запроваджувались. Малоземельні змушені були задовольнятися на своїх клаптях трипіллям тоді як на великих ланах поміщиці господарювали десятипільною системою.
Населення було, по суті, позбавлене медичної допомоги. На 9 тис. жителів Трушківської волості, до якої входили Матюші, був лише один фельдшер.
В 1861 році відкрили церковнопарафіяльну школу на 15 учнів. Заняття проводилося в напіврозваленій селянській хаті, де піп навчав учнів «закону божому», а грамоти - відставний фельдфебель, який примушував дітей цілими годинами стояти «во фронт». В 1885 році на кошти громади (350 крб.) селяни побудували приміщення школи. Проте більшість дітей не могла вчитися. В 1893/94 навчальному році з 424 хлопчиків та дівчаток шкільного віку ходили до школи всього . Підручників і посібників не вистачало. Жодної книги на кошти церкви не придбали, хоча школа була церковнопарафіяльною. Лише в 1891 році на ремонт Київська єпархіальна училищна рада виділила 100 крб., з яких використали тільки З крб. 60 копійок.
Перша імперіалістична війна заподіяла багато лиха матюшівцям, призвела до занепаду бідняцьких і середняцьких господарств. З 1914 по 1917 рік розорилося близько ЗО середняків. Через скрутне матеріальне становище солдатки і вдови змушені були за безцінь продавати землю куркулям, а самі йшли у найми.
Про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в селі довідалися від солдатів-більшовиків. У січні 1918 року в Матюшах встановили Радянську владу. Було створено ревком на чолі з Ю. М. Солопенком. Ревком вигнав з села панського управителя і приступив до розподілу поміщицької землі.
Коли в березні 1918 року німецькі війська окупували Матюші, ревком пішов
у підпілля. Керуючи боротьбою селян проти інтервентів та їх націоналістичних прислужників, він організував саботаж вивозу хліба й худоби до Німеччини, протидіяв іншим заходам загарбників. За завданням Білоцерківського більшовицького комітету Ю. М. Солопенко провів на Шамраївському цукрозаводі, куди окупанти звозили з Матюшів хліб, мітинг робітників. «Жодного фунта хліба, жодного фунта цукру не дати ворогові!» - таке рішення прийняли трудящі. Місцевий запроданець привів на завод німецьких карателів. Вони схопили Ю. М. Солопенка й забили його на смерть.
Після визволення села від кайзерівського окупаційного режиму, його на деякий час захопили війська петлюрівської Директорії. Але незабаром Радянська влада була відновлена. Коли влітку 1919 року над Матюшами знову нависла небезпека - з півдня почали наступати білогвардійські полчища Денікіна,-жителі села підтримали заклик ЦК РКП(б) і В. І. Леніна щодо запису добровольців на боротьбу проти денікінців. На зборах селян, що відбулися 25 червня, ухвалили резолюцію: «Цілком і повністю підтримувати Радянську владу, яка стоїть за інтереси трудового народу і бажає дати йому щастя, волю і свободу».
В грудні 1919 року частини Червоної Армії вигнали денікінців з Матюшів. Вийшов з підпілля ревком. Він проводив мобілізацію до армії, постачав черйоно- армійцям хліб і фураж, організовував боротьбу з бандитами.
У травні 1920 року в Матюші вдерлися польські інтервенти, але вже на початку червня загін Окремої кавалерійської бригади під командуванням Г. І. Котовського очистив село від загарбників. Котовці допомогли біднякам у перерозподілі землі, захопленої куркулями під час білопольської окупації, взяли участь у створенні комнезаму. На першому його засіданні був присутній один з найближчих помічників Г. І. Котовського - М. М. Криворучко. В комнезамі активно працювали П. П. Грушецький, Р. Г. Романенко, ї. П. Ямкова, Д. П. Верещака, С. К. Хмара,
В тяжких умовах післявоєнної розрухи велику допомогу селянам у будівництві, придбанні сільськогосподарського реманенту надавала сільська Рада. Разом з комнезамом вона зміцнювала в селі Радянську владу.


Матюші