Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Березань

Сторінка 5 з 7
окупували її.
Партизанський загін ім. Боженка передислокувався у Семенівський ліс. Народні месники переправляли через лінію фронту бійців і командирів, які потрапили в оточення, здійснювали диверсії та вели бої з окремими підрозділами німецько-фашистських військ. У жорстоких боях загинули партизани І. Д. Зінченко, М. П. Костенко, М. С. Малясов, М. Д. Шевчик. Наприкінці листопада в районі Березані сконцентрувалися
великі сили ворожих військ. Загону загрожувало знищення, тому було вирішено розпустити його, а партизанам перейти до інших форм опору. Боротьба березанців з окупантами продовжувалася. Колгоспник Ю. Я. Квітко, слухаючи радіопередачі з Москви, записував повідомлення Радянського інформбюро, потім у вигляді листівок розповсюджував їх серед населення. Коваль І. Й. Охріменко проводив антифашистську агітацію, за що був розстріляний окупантами. І. К. Максюта переховував радянських воїнів, які втекли з німецького полону. Жителі Березані Ю. Р. Барабаш, Н. Р. Журавель, І. П. Іва- сенко, Л. Г. Івасенко, О. Г. Івасенко, Н. Р. Косьмина, О. Т. Лубська виходжували поранених воїнів Червоної Армії, збирали і передавали зброю, боєприпаси і продовольство бійцям загону ім. Щорса, який діяв на території Чернігівської області. У ньому билися з ворогом і березанці: дружина розстріляного німцями комуніста - Ф. П. Сапожник з двома синами, С. Ф. Зезенько, В. Ю. Квітко, М. А. Івасенко, І. Ф. Козацький та інші. В районі Березані діяв також партизанський загін ім. Чапаева. Месники кілька разів нападали на місцевий фашистський гарнізон, а у вересні 1943 року-вони знищили на станції Березань 3 вагони, в яких знаходились окупанти.
Намагаючись придушити антифашистський рух, німецькі війська та поліцаї розстрілювали тих, кого запідозрювали у зв'язку з партизанами, влаштовували масові облави, грабували населення. За час окупації було закатовано і страчено 205 чоловік. На каторжні роботи до Німеччини вивезено 365 юнаків і дівчат. «Загнали нас у табір,- писала своїм рідним одна з дівчат,- огорожа з дроту 4 метри заввишки, до дроту підходити не можна, і держать уже три дні... Бараки темні, невеликі, в темряві стоять, а нас невільників-українців усіх баландою тут морять... зате звикли ми від начальства по спині киями получать». Особливо лютували німецькі фашисти, коли їм довелося тікати з Березані під ударами військ Червоної Армії. Вони спалили 96 будинків, урожай з площі 808 га, висадили в .повітря 3 мости, зруйнували залізничну станцію, вивезли 14 105 цнт хліба, 348 голів худоби.
21 вересня 1943 року війська Воронезького фронту визволили Березань. На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало близько тисячі березанців. За мужність і героїзм, виявлені у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, понад 850 з них нагороджено орденами й медалями СРСР.
З перших днів після вигнання фашистських загарбників у селі почали діяти партійні і радянські організації, які мобілізували населення на боротьбу за ліквідацію наслідків окупації і відродження зруйнованого господарства. Вже в листопаді 1943 року стали до ладу МТС, цегельня, маслозавод, відбудовано 163 хати колгоспників, відкрито шевську та кравецьку майстерні.
Не шкодуючи сил, працювали березанці, щоб дати для армії якнайбільше продовольства. На початку 1944 року колгоспники району вирішили на свої трудові збереження побудувати літак-винищувач. Протягом двох днів вони зібрали 200 тис. крб., 2000 пудів хліба, 400 пудів картоплі. На кошти жителів села було збудовано також танк, якому командування присвоїло назву «Березанський». Його передали екіпажу на чолі з уродженцем села І. С. Колоском. Бойова машина з боями пройшла аж до Берліна.
Прагнучи якнайшвидше відбудувати сільське господарство, березанці змагалися з трудівниками Баришівки, працювали не покладаючи рук. До початку весняних польових робіт 1944 року вони повністю відремонтували сільськогосподарський реманент і провели сівбу в стислі строки. Почали діяти курси та семінари для підготовки бригадирів, ланкових, завідуючих фермами.    
Великі труднощі довелося долати березанцям, щоб відбудувати підірване війною господарство. У колгоспах не вистачало машин, насіння, фуражу. Проте завдяки самовідданій праці робітників МТС і колгоспників, допомозі держави поступово заліковувалися рани. Вже в 1949 році березанські колгоспники зібрали вищий, ніж до війни, врожай усіх сільськогосподарських культур. Було достроково виконано план хлібоздачі державі.
Значних успіхів домоглася ланка, очолювана Є. О. Стеценко. Вона виростила на кожному гектарі по 513 цнт цукрових буряків. Порівняно з 1940 роком зросло громадське тваринництво: поголів'я великої рогатої худоби - в 2, свиней - у 5, овець і птиці - в 9 разів.

У перші післявоєнні роки багато зроблено для піднесення добробуту і культури березанців, почалося спорудження громадських приміщень. У 1949 році стала до ладу нова контора зв'язку та завершено телефонізацію.


Березань