Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Березань

Сторінка 3 з 7
Діяв ревком. Та вже на початку березня того ж року під натиском переважаючих сил німецьких інтервентів і гайдамаків українські радянські війська з боями залишили містечко.
Березань була важливим стратегічним пунктом на підступах до Києва і в роки громадянської війни не раз переходила з рук у руки. 4 лютого 1919 року частини Червоної Армії визволили містечко від військ Директорії. В серпні його захопили денікінці. Білогвардійці, однак, не почували себе в безпеці. В районі
Березані і Борисполя діяв партизанський загін. 120 його бійців, що мали на озброєнні три станкові кулемети, встановлені на тачанках, контролювали територію району.
У грудні 1919 року в містечко вступили червоні частини 44-ї стрілецької дивізії 12-ї армії, які визволили Березань. В червні 1920 року в містечку дислокувалися частини 58-ї дивізії цієї ж армії. Відразу було створено ревком на чолі з Г. П. Волошиним. У серпні обрано місцеву Раду і її виконавчий комітет, головою якого був П. С. Бородиня. Комісар 58-ї стрілецької дивізії Дегтярьов в одному з своїх звітів зазначав, що ставлення місцевих селян до Радянської влади в цілому позитивне, але їх політична свідомість була ще не досить високою. Армійським комуністам довелося чимало попрацювати над політичним вихованням березанської бідноти. З допомогою їх у 1920 році в Березані було організовано перший комуністичний осередок. 1921 року до його складу входили: М. Гриньов, Г. Долина, Г. Кирпа, К. Лавриненко, Т. Глушко, Р. Набок. Тоді ж виник і комсомольський осередок.
Серйозною перешкодою на шляху радянського будівництва були куркульські банди. Вони не раз переривали телеграфний зв'язок з селами волості, тероризували населення. Під час одного з нальотів бандити пограбували касу комітету незаможних селян, створеного в червні 1920 року. У листопаді, увірвавшись до лікарні, вони зарубали шаблями хворих активістів С. Я. Барабаша, К. Г. Кольгу і 62-річного члена ревкому с. Семенівки Н. П. Кольгу. Однак бандитський терор не залякав трудящих Березані. Керовані комуністами, вони послідовно здійснювали соціалістичні перетворення. В липні 1920 року незаможні селяни почали ділити поміщицьку землю і лишки куркульської. 750 незаможних селянських господарств додатково одержали 1343 десятини землі. У травні 1921 року між бідняками було розподілено реманент і худобу, відібрані у куркулів. Господарства незаможних селян обслуговував прокатний пункт, який у 1922 році мав 12 плугів, 7 сівалок і 14 культиваторів.
З 1920 року працював Березанський електричний кооператив «Світ і сила» («Бексіс»), завданням якого була електрифікація містечка. Влітку 1922 року 19 найбідніших селян об'єдналися в трудову промислову артіль. В умовах нової економічної політики успішно розвивалися промисли: ковальський, теслярський, бондарський, покрівельний, мотузяний та ін. Трудящі Березані, хоча й перебували у скрутному матеріальному становищі, все ж допомагали голодуючим Поволжя. У вересні 1922 року вони передали у фонд допомоги 422,3 тис. крб., крім того, конфіскували для цього церковні цінності.
У роки відбудови народного господарства партійна організація і сільська Рада велику увагу приділяли питанням освіти й культури. Замість колишнього земського училища було організовано трудову школу, де в 1924 році працювали 12 вчителів і навчалися 400 дітей. За два наступні роки з ініціативи Ради збудували ще три школи і інтернат. Проводилася робота по ліквідації неписьменності серед дорослого населення. На початку 1922 року було створено надзвичайну комісію для боротьби з неписьменністю («Грамчека»), а 1924 року до шкіл лікнепу залучено жінок-селянок. З 1920 року в Березані працював клуб. Активну участь в організації його заходів брали комсомольці.
У липні 1921 року Березанську волость передано до Київської губернії. З 1923 до 1963 року Березань була районним центром. Кількість жителів зростала. У 1926 році тут налічувалося 1743 господарства і 7604 чоловіка населення.
Під керівництвом партійної і комсомольської організацій, районної Ради, при активній участі КНС на кінець 1925 року сільське господарство району досягло довоєнного рівня. Успішно велися осушувальні роботи. Діяло Березанське районне меліоративне товариство. У 1926 році в Березані організовано ТСОЗ під назвою «Шукання кращого». До нього ввійшло 35 селянських господарств, що мали 3 плуги, 6 борін, сівалку, віялку, культиватор, трієр, а також кузню та ремонтну майстерню. Вже в перший рік свого господарювання тсозівці зібрали більший врожай, ніж одноосібні господарства. Як повідомляв сількор «Сільської газети», за прикладом товариства селяни завели чорний пар і почали сіяти просапні культури. Все більше ставало таких, що хотіли бути членами ТСОЗу, бо переконалися, що спільними зусиллями можна швидше добитися поліпшення свого добробуту.
У 1926-1929 pp. у Березані було 4 ТСОЗи: «Шукання кращого», «Перше травня», «Промінь», «Основа», а також машинно-тракторне товариство. Згодом ТСОЗи реорганізовано у три колгоспи. У жовтні 1929 року в Березані


Березань