Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Баришівка

Сторінка 5 з 8
Носівський, Старинський, Яготинський цукрові та Березанський пивоварний заводи. Наприкінці 1924 року видобуток торфу було механізовано. Рік у рік поліпшувалися культурно-побутові умови життя робітників. Для них було збудовано їдальню, амбулаторію, клуб.
Шкірообробні підприємства, націоналізовані в 1919-1920 pp., через дорожнечу хімікатів і затоварювання, викликане низькою купівельною спроможністю селянства, не могли працювати на повну потужність. Тому райвиконком, в умовах нової економічної політики, тимчасово здав 6 шкірзаводів та інші дрібні
підприємства в оренду. Розвивалося і дрібне кустарне виробництво: чинбарство, шевство тощо.
Райвиконком, партійна та громадські організації приділяли також багато уваги відбудові сільського господарства, його інтенсифікації та кооперуванню. Селянам було додатково передано з державного фонду 972 десятини землі, організовано комітет взаємодопомоги, кредитне товариство, а в 1922 році - прокатний пункт. У 1923 році 17 сімей незаможників Баришівки, що мали 75 га землі, об'єдналися у виробниче сільськогосподарське товариство «Нове життя», головою якого був С. Г. Безкровний.
У 1925 році в селі вже існували сільськогосподарське товариство, яке об'єднувало 130 чоловік, і споживче товариство з 248 членами. Останнє надавало позички селянам, завозило і продавало товари широкого споживання.
Успішна відбудова економіки сприяла збільшенню населення, піднесенню його добробуту і культури. В 1925 році в Баришівці проживало 2165 чоловік. Було збудовано медичну амбулаторію. Багато зусиль доклали органи Радянської влади, щоб піднести рівень освіти. У 1925/26 навчальному році в селі працювали три початкові і одна семирічна школи, в яких навчалося 86 проц. дітей шкільного
віку. Створено також лікнеп. Лише за один навчальний рік грамотою оволоділи 910 неписьменних.
Центром культурно-масової роботи був місцевий клуб, над яким взяли шефство комсомольці. При клубі діяли різні гуртки художньої самодіяльності, зокрема бандуристів. Місцевий майстер бандур і співець Ілля Кузьменко ще в 1924 році склав пісню на смерть В. І. Леніна - «Не берези - верби й лози похилилися». Стали відомі в республіці твори вишивальниці Л. К. Цибульової. У 1926 році вишитий нею комплект жіночого вбрання та виткана плахта експонувалися в Київському державному музеї українського мистецтва. Працювала бібліотека з книжковим фондом 2384 примірники. У 20-і роки почав діяти кінотеатр.
Керуючись рішеннями XV з'їзду ВКП(б) та X з'їзду КП(б)У, партійна організація з допомогою комнезаму організувала машинно-тракторні товариства3, майстерні для ремонту сільськогосподарських машин, агрокурси. У 1928 році 122 господарства та виробниче сільськогосподарське товариство «Нове життя» об'єдналися в ТСОЗ «Перше травня», головою якого обрали І. М. Купрієнка. Товариство мало 1200 га угідь. Через рік на базі його організовано сільгоспартіль.
З створенням колгоспу відбулися помітні зміни в структурі сільського господарства. Виробничим напрямом його стало вирощування цукрових буряків і зернових культур. Інтенсивно розвивалося тваринництво, птахівництво. Крім того, колгосп займався бджільництвом і садівництвом. Була створена також райбурякоспілка, яка контрактувала буряки для цукрових заводів.
Для допомоги колгоспним господарствам технікою у вересні 1932 року в селі створена МТС, яка в 1934 році мала 40, а у 1936 - 76 тракторів і обслуговувала 32 колгоспи. Рік у рік розширював та зміцнював своє господарство баришівський колгосп. Так, у 1936 році проведено будівництво стаєнь, корівників, свинарників та інших господарських приміщень. Укомплектовано ферми великої рогатої худоби, досягнуто успіхів у розвитку птахівництва.
Водночас розвивалася промисловість. За роки першої і другої п'ятирічок у Баришівці збудували електростанцію, маслозавод, шкірзавод та підприємство переробки м'яти.
Значно поліпшилась охорона здоров'я трудящих. На базі амбулаторії в передвоєнні роки створено лікарню на 50 ліжок.
Партійна організація і районна Рада дбали про дальше піднесення культурно- освітнього рівня населення, розвиток народного мистецтва. Так, на початку 30-х років семирічну школу укомплектовано висококваліфікованими педагогічними кадрами, створено необхідну матеріально-навчальну базу. У 1930/31 навчальному році Баришівська семирічна школа була кращою в районі. З 1934 року ЇЇ перетворено в середню. У 1937 році тут навчалося близько тисячі учнів, відбувся перший випуск десятикласників; понад 60 юнаків і дівчат, дітей трудящих, здобули середню освіту. 1940/41 навчальний рік школа розпочала в новому, добре обладнаному приміщенні.
Продовжувала розвиватися народна творчість. Так, у 1935 році в Баришівці записано пісню про героя громадянської війни С. М. Будьонного - «Реве буря, реве сильна». Центром культурно-масової роботи був будинок культури, побудований


Баришівка