Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Гребінки

розстріляли радянських активістів. Від їх рук загинули народний суддя А. Т. Вар'янський, секретар редакції районної газети О. І. Приходько учасник боротьби за встановлення Радянської влади в Гребінках О. . Волошин, кадровий робітник цукрозаводу Ю. Л. Черненко, директор заготконтори І. В. Антонюк. 25 серпня 1941 року фашисти зібрали 37 жителів у сараї цукрозаводу. Наступного дня стариків і жінок розстріляли, а дітей закопали живими. За період тимчасової окупації гітлерівці закатували або розстріляли 84 жителі, 420 юнаків і дівчат відправили до Німеччини на каторгу.
Під час окупації у Гребінках діяла підпільна антифашистська група, якою керував комсомолець Т. О. Копитін. До неї входили військовополонені К. К. Попов, 0. С. Івлєв, які працювали на цукрозаводі, і місцеві жителі Н. В. Грушевець, С. Омельченко та ін. Підпільники розповсюджували листівки, готували людей до виходу в ліс, збирали зброю, організовували диверсії на заводі, створювали підпільні групи в навколишніх селах. У липні 1943 року гребінківська група налічувала 40 чоловік. Вона мала на озброєнні 9 гвинтівок, 2 обрізи, 45 гранат і 600 патронів. Сформована підпільниками партизанська група у складі ЗО чоловік у липні 1943 року влилася до Васильківського партизанського загону.
В ніч з 12 на 13 липня 1943 року партизани вчинили напад на німецьку жандармерію і поліцію в Гребінках, захопили багаті трофеї і двома машинами вивезли їх у ліс. Хоробро діяли патріоти під чає розгрому німецької жандармерії і поліції в Вишеві, Оленівці, в бою з карателями та брусилівською поліцією, які намагались оточити Васильківський загін у Мотовилівському Лісі. Приклад бойової відваги у гребінківській партизанській групі подавали комуніст Д. І. Схабицький, командири взводів В. Б. Дроздик, О. С, Івлєв та ін. У серпні 1943 року група О. С. Івлєва, яка була в засаді в районі сіл Жорнівка-Дзвінкове, зустріла шквальним вогнем карателів. Кілька десятків фашистів і поліцаїв було вбито, інші втекли. Рішуче й сміливо діяв командир взводу В. В. Дроздик. Коли в липні 1943 року біля с. Дорогинки окупанти несподівано оточили партизанський табір, він із своїми бійцями вирвався з кільця, і, напавши на ворога з тилу, знищив його міномети й кулемети, чим допоміг батальйону розгромити фашистів. Любили й поважали партизани медсестру Н. В. Грушевець, уродженку сусіднього села Саливонків. Вона подавала партизанам медичну допомогу, винесла з поля бою 10 тяжкопоранених2 (нині Н. В. Грушевець працює медсестрою в гребінківській лікарні).
Ворог, розгромлений у боях за Київ, шаленів. Фашисти зруйнували в Гребінках цукрозавод, МТС, середню школу, районну лікарню, будинок райвиконкому, склади, спалили 13 житлових будинків. Збитки, що їх завдали гітлерівці цукрозаводу, становили близько 5 млн. крб., а МТС - 1,4 млн. карбованців.
Частини Червоної Армії, визволивши 6 листопада 1943 року Васильків, підійшли до Гребінок. 10 листопада 7-й гвардійський Київський танковий корпус, яким командував генерал-майор К. Ф. Сулейков, та інші частини, знищивши 2 тис. гітлерівців, 25 танків, 40 гармат і 50 бронемашин та бронетранспортерів, визволили село. Але ворог перекинув у цей район свіжі частини, і радянські бійці змушені були відступити. Фашисти зосередили в районі Білої Церкви - Гребінок значні сили.
Крім польових укріплень, вони побудували глибоко в землі міцні цегляні споруди. 25 грудня після артилерійської підготовки розпочалися наступальні операції радянських військ. У результаті п'ятиденних боїв частини 40-ї армії прорвали фронт. 29 грудня 1943 року 167-а стрілецька дивізія 51-го стрілецького корпусу вибила окупантів із Вінницьких Ставів та Пінчуків. Наступного дня дивізія відбила дві контратаки ворога, а 31 грудня стрімким ударом з півночі й північного заходу оволоділа Гребінками.
У визволеному селі відразу ж почалася відбудова зруйнованого окупантами господарства. Серйозні труднощі довелося подолати під час відбудови цукрозаводу. Не вистачало робочих рук, будівельних матеріалів.Дирекція заводу (директор С. Я. Шепель) і партійна організація (секретар Ф. Яровий) склали детальний план робіт і спрямували всі зусилля колективу заводу на виконання цього плану. З великим трудовим піднесенням робітники щодня працювали додатково по 4 години на відбудові бурякопереробного цеху, вапнякового відділення, машинного залу, водонасосної станції. Завдяки наполегливій праці всіх трудящих, постійній допомозі обласного і районного комітетів партії, а також Укрцукротресту завод уже в 1944/45 господарському році дав країні 1875 цнт цукру, а в наступному - 28 тис. цнт. У 1950/51 році виробництво досягло довоєнного рівня.
На кінець 1944 року були відбудовані авторемонтні майстерні, а через деякий час обладнані новим устаткуванням. Тут ремонтували автодвигуни, виготовляли запасні частини. Майстерні освоїли також випуск тунельноповоротних вагонеток для цегли, нестандартного обладнання для цукрових заводів - транспортерів, самохідних електролебідок, каменевловлювачів.
Протягом місяця трудівники Гребінок відбудували приміщення майстерні MTС


Гребінки