Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Гребінки

Сторінка 4 з 6
розстріляли радянських активістів. Від їх рук загинули народний суддя А. Т. Вар'янський, секретар редакції районної газети О. І. Приходько учасник боротьби за встановлення Радянської влади в Гребінках О. . Волошин, кадровий робітник цукрозаводу Ю. Л. Черненко, директор заготконтори І. В. Антонюк. 25 серпня 1941 року фашисти зібрали 37 жителів у сараї цукрозаводу. Наступного дня стариків і жінок розстріляли, а дітей закопали живими. За період тимчасової окупації гітлерівці закатували або розстріляли 84 жителі, 420 юнаків і дівчат відправили до Німеччини на каторгу.
Під час окупації у Гребінках діяла підпільна антифашистська група, якою керував комсомолець Т. О. Копитін. До неї входили військовополонені К. К. Попов, 0. С. Івлєв, які працювали на цукрозаводі, і місцеві жителі Н. В. Грушевець, С. Омельченко та ін. Підпільники розповсюджували листівки, готували людей до виходу в ліс, збирали зброю, організовували диверсії на заводі, створювали підпільні групи в навколишніх селах. У липні 1943 року гребінківська група налічувала 40 чоловік. Вона мала на озброєнні 9 гвинтівок, 2 обрізи, 45 гранат і 600 патронів. Сформована підпільниками партизанська група у складі ЗО чоловік у липні 1943 року влилася до Васильківського партизанського загону.
В ніч з 12 на 13 липня 1943 року партизани вчинили напад на німецьку жандармерію і поліцію в Гребінках, захопили багаті трофеї і двома машинами вивезли їх у ліс. Хоробро діяли патріоти під чає розгрому німецької жандармерії і поліції в Вишеві, Оленівці, в бою з карателями та брусилівською поліцією, які намагались оточити Васильківський загін у Мотовилівському Лісі. Приклад бойової відваги у гребінківській партизанській групі подавали комуніст Д. І. Схабицький, командири взводів В. Б. Дроздик, О. С, Івлєв та ін. У серпні 1943 року група О. С. Івлєва, яка була в засаді в районі сіл Жорнівка-Дзвінкове, зустріла шквальним вогнем карателів. Кілька десятків фашистів і поліцаїв було вбито, інші втекли. Рішуче й сміливо діяв командир взводу В. В. Дроздик. Коли в липні 1943 року біля с. Дорогинки окупанти несподівано оточили партизанський табір, він із своїми бійцями вирвався з кільця, і, напавши на ворога з тилу, знищив його міномети й кулемети, чим допоміг батальйону розгромити фашистів. Любили й поважали партизани медсестру Н. В. Грушевець, уродженку сусіднього села Саливонків. Вона подавала партизанам медичну допомогу, винесла з поля бою 10 тяжкопоранених2 (нині Н. В. Грушевець працює медсестрою в гребінківській лікарні).
Ворог, розгромлений у боях за Київ, шаленів. Фашисти зруйнували в Гребінках цукрозавод, МТС, середню школу, районну лікарню, будинок райвиконкому, склади, спалили 13 житлових будинків. Збитки, що їх завдали гітлерівці цукрозаводу, становили близько 5 млн. крб., а МТС - 1,4 млн. карбованців.
Частини Червоної Армії, визволивши 6 листопада 1943 року Васильків, підійшли до Гребінок. 10 листопада 7-й гвардійський Київський танковий корпус, яким командував генерал-майор К. Ф. Сулейков, та інші частини, знищивши 2 тис. гітлерівців, 25 танків, 40 гармат і 50 бронемашин та бронетранспортерів, визволили село. Але ворог перекинув у цей район свіжі частини, і радянські бійці змушені були відступити. Фашисти зосередили в районі Білої Церкви - Гребінок значні сили.
Крім польових укріплень, вони побудували глибоко в землі міцні цегляні споруди. 25 грудня після артилерійської підготовки розпочалися наступальні операції радянських військ. У результаті п'ятиденних боїв частини 40-ї армії прорвали фронт. 29 грудня 1943 року 167-а стрілецька дивізія 51-го стрілецького корпусу вибила окупантів із Вінницьких Ставів та Пінчуків. Наступного дня дивізія відбила дві контратаки ворога, а 31 грудня стрімким ударом з півночі й північного заходу оволоділа Гребінками.
У визволеному селі відразу ж почалася відбудова зруйнованого окупантами господарства. Серйозні труднощі довелося подолати під час відбудови цукрозаводу. Не вистачало робочих рук, будівельних матеріалів.Дирекція заводу (директор С. Я. Шепель) і партійна організація (секретар Ф. Яровий) склали детальний план робіт і спрямували всі зусилля колективу заводу на виконання цього плану. З великим трудовим піднесенням робітники щодня працювали додатково по 4 години на відбудові бурякопереробного цеху, вапнякового відділення, машинного залу, водонасосної станції. Завдяки наполегливій праці всіх трудящих, постійній допомозі обласного і районного комітетів партії, а також Укрцукротресту завод уже в 1944/45 господарському році дав країні 1875 цнт цукру, а в наступному - 28 тис. цнт. У 1950/51 році виробництво досягло довоєнного рівня.
На кінець 1944 року були відбудовані авторемонтні майстерні, а через деякий час обладнані новим устаткуванням. Тут ремонтували автодвигуни, виготовляли запасні частини. Майстерні освоїли також випуск тунельноповоротних вагонеток для цегли, нестандартного обладнання для цукрових заводів - транспортерів, самохідних електролебідок, каменевловлювачів.
Протягом місяця трудівники Гребінок відбудували приміщення майстерні MTС


Гребінки