Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Гребінки

Сторінка 2 з 6
У 60-х роках XIX ст. Гребінки стали центром волості, до складу якої в 1900 році входило 10 сіл. За переписом 1897 року в Гребінках налічувалося 659 дворів і 3528 жителів, які займалися головним чином хліборобством. У селі містилася волосна управа, суд, казенна поштова станція, поштово-телеграфне управління. Хати були переважно дерев'яні, обмазані глиною, під солом'яною покрівлею. Справжнього лиха завдала Гребінкам пожежа, що сталася 8 червня 1880 року. Внаслідок її згоріла значна частина села.
Місцеві власті дуже мало уваги приділяли медичному обслуговуванню населення. На початку XX ст. в гребінківській лікарні працювали лікар, фельдшер, акушерка та ще один фельдшер приймав хворих у медпункті цукрозаводу. В селі була лише одна двокласна церковнопарафіяльна школа, де навчалося 50 дітей. 1908 року, коли побудували ще одну, яка підпорядковувалася міністерству освіти, кількість учнів зросла до 160. їх навчали 4 вчителі. Три чверті дорослого населення лишалося неписьменним.
Під час революції 1905-1907 pp. часто горіли будівлі й скирти хліба поміщиків Браницьких, Бесідовського, Яворського. Селяни, як писав у донесеннях справник, намагалися «вижити» поміщиків. Вони відкрито виявляли незадоволення існуючим ладом. Поліція організувала негласний нагляд за селянами, завела на кількох жителів Гребінок справи за образливі вислови на адресу царя.
Напередодні імперіалістичної війни в Гребінках із 607 господарств 2 були безземельними, 65 мали менше однієї десятини землі, 288 - від однієї до трьох, 58 - від трьох до чотирьох. З усіх цих 413 господарств тільки 33 мали коней. 10 господарств володіли 10 й більше десятинами землі. Частина малоземельних і безземельних селян працювала на цукровому заводі, а деякі з них ішли на заробітки в промислові центри країни.
Страшним тягарем лягла на плечі трудящих перша світова війна, розв'язана імперіалістами. Багатьох чоловіків було мобілізовано і відправлено на фронт. Сльози й горе прийшло в сім'ї, де загинув чоловік, брат чи син. З радістю зустріли жителі Гребінок звістку про повалення самодержавства. Вони сподівалися, що буде укладений Мир, що вони одержать землю. У березні 1917 року в селі відбувся мітинг, на якому виступив представник Київського комітету РСДРП. Після мітингу селяни зруйнували пам'ятник Олександру II, що стояв біля волосної управи, винесли з приміщення управи портрет Миколи II і пошматували його. Наступного дня вони почали розподіляти майно економій та цукроварні, але в село вступили військові загони на чолі з комісаром Тимчасового уряду.
Час визволення з-під. ярма буржуазії та поміщиків настав після перемоги Великого Жовтня. В січні 1918 року в селі було встановлено Радянську владу, але утрималася вона недовго: у березні - листопаді 1918 року гребінківці пережили тяжкі місяці німецької окупації, у серпні - грудні 1919 року - грабежі і погроми петлюрівців і денікінців. У грудні 1919 року Червона Армія визволила село від денікінців. Відновили роботу органи Радянської влади. Гребінківський волосний ревком очолив житель села бідняк А. Г. Сидоренко, а сільський - О. Ф. Корнієнко. Головну увагу волревком приділяв, постачанню продовольством і фуражем частин Червоної Армії, мобілізації населення до її лав. Багато жителів Гребінок брали участь у боях з ворогом. Г. Г. Таран за бойові заслуги на фронтах громадянської війни був нагороджений орденом Червоного Прапора.
Соціалістичне будівництво в селі у травні 1920 року ще раз ненадовго перервали білопольські інтервенти. Після вигнання їх почало поступово налагоджуватися мирне життя. В серпні 1920 року створено комітет незаможних селян, головою якого обрали бідняка К. І. Корнієнка. Наприкінці листопада 1920 року в комнезамі налічувалось уже 50 чоловік. Робота КНС особливо пожвавилася після першого з'їзду комнезамів Київської губернії, що відбувся 10 грудня 1920 року. Від гребінківських незаможників делегатом з'їзду був К. Капітоненко.
Комнезам насамперед наділив землею безземельних і малоземельних, відібравши надлишки землі в куркулів. Але сільська біднота здебільшого не мала ні робочої худоби і реманенту, щоб обробити її, ні насіння, щоб засіяти. Завдяки діяльності комнезаму в Гребінках 1922 року було організоване кооперативне товариство «Енергія», через два роки воно об'єднувало 150 чоловік. Працювало й сільськогосподарське кредитне товариство, якому держава виділила в кредит чотири вагони сільськогосподарського реманенту. Діяльність цих кооперативних об'єднань підготувала селян до кооперування в галузі виробництва, сприяла витісненню приватника з торгівлі.
Перших помітних успіхів у відбудові господарства після громадянської війни добилися трудівники цукрозаводу. 1921 року підприємство відновило роботу і дало першу продукцію - 3,6 тис. цнт цукру. А через рік завод збільшив виробництво цукру до 39,9 тис. цнт. У січні 1923 року на цукрозаводі виник партійний осередок, який налічував 7 комуністів, очолював його X. К. Возний. Створення партосередку викликало корінні зміни в житті заводу. Досі тут лишалися представники старої адміністрації, які ігнорували Радянську владу, саботували її заходи. Партійна організація мобілізувала


Гребінки