Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Образотворче мистецтво
Комуністична партія і Радянський уряд приділяли велику увагу мистецтву, прагнучи поставити його на службу інтересам народу, революції. Вже в 1919 році в Києві були створені такі мистецькі установи, як Всеукраїнський комітет пластичних мистецтв і Всеукраїнський відділ мистецтв Народного комісаріату
в якому репродукувались твори О. Мурашка, Г. Нарбута,
Петрицького та інших художників, друкувалися статті про образотворче мистецтво.
Велике значення для розвитку радянського-образотворчого мистецтва мав підписаний В. І. Леніним у квітні 1918 року план «монументальної пропаганди». Рада Народних Комісарів запропонувала замість пам'ятників, споруджених на честь царів та їх прислужників, встановити в радянських містах пам'ятники та барельєфи, які пропагували б ідеї соціалізму, нагадували про героїчні подвиги трудящих в їх боротьбі проти гнобителів.
Беручи активну участь у здійсненні цього плану, група київських скульпторів-Ф. Балавенський, М. Чуйков та інші-виконала в 1919 році 8 гіпсових бюстів (К. Маркса,
І. Леніна, Я. М. Свердлова, К. Лібкнехта, Р. Люксембург та інші), які були встановлені на площах міста. Був також збудований тимчасовий гіпсовий пам'ятник Т. Г. Шевченкові та обеліск Свободи. Спорудження цих пам'ятників мало позитивне значення для розвитку радянської скульптури.
У живописі перші спроби відгукнутися на план «монументальної пропаганди» (розписи Луцьких казарм, комсомольського клубу залізничників, Київського кооперативного інституту та інші) були невдалими через антиреалістичну концепцію їх виконавців-прихильників школи художника М. Бойчука. Багатьом з них бракувало також професійної майстерності.
Успіхи в розвитку живопису, а також станкової і книжкової графіки того часу пов'язані переважно з іменами майстрів дожовтневої української реалістичної школи-І. Їжакевича, Ф. Красицького, Ф. Кричевського, О. Мурашка, Г. Нарбута, Г. Світлицького та інших.
Провідне місце в цей період серед усіх видів образотворчого мистецтва займало агітаційно-масове мистецтво і насамперед революційний плакат. Плакатне мистецтво набуло загальнодержавного значення з перших років Радянської влади на Україні як оперативний і дійовий засіб політичної агітації.
З метою збільшення випуску плакатів у Києві були відкриті державні плакатні майстерні. Випускали плакати також Всеукраїнське державне видавництво, політуправління Київського окрвійськкомату та інші державні організації.
Позитивне значення для розвитку революційного плаката мала творча співдружність між українськими і російськими художниками-плакатистами. Українські художники розвивали творчий досвід російських плакатистів-Моора, Дені, Маяковського, Чермних та інших, які працювали над революційним плакатом з перших днів революції.
У Києві в галузі плаката працювало багато художників. Серед них найбільш відомі О. Маренков, Б. Єфімов, О. Хвостенко-Хвостов, . Толкачов. Ряд плакатів у ці роки виконали також художники М. Кочергін, Б. Силкін, К. Єлева, Г. Світ-лицький. Цей список міг би бути значно поповнений, якби художники того часу підписували свої плакати. Серед згаданих імен художників-плакатистів майже не зустрічаємо митців, які б працювали над плакатом у дожовтневі роки. Це була переважно молодь, яку об'єднувало бажання поставити свою творчість на службу народу.
Тематика революційного плаката в Києві відзначалася широтою і актуальністю. Найбільше в цей час було плакатів на воєнну тему («Вступайте до Червоної Кінноти!», «На коня, робітнику й селянине!», «Червона Кіннота-запорука перемоги!», «Від малих партизанських загонів-до могутніх червоних дивізій!» та
інші). Революційні плакати мобілізували народ на боротьбу з силами внутрішньої і зовнішньої контрреволюції-білогвардійцями, інтервентами, українськими буржуазними націоналістами, куркулями, бандитами, дезертирами-«Пани спалили і пограбували Україну-смерть панам і петлюрівцям!», «Геть пана з України!», «Останній бій», «Дезертир Красной Армии! Ты предатель дела мировой революции!» та інші. Плакати пропагували завдання трудящих у боротьбі з голодом і розрухою, закликали відбудовувати зруйноване війною господарство і показували перші успіхи