Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Розширилась торговельна мережа. Якщо в 1945 році в Києві до послуг трудящих було
1103 магазини і палатки, то в 1958 році - 303.
Великий крок вперед було зроблено в 1956-1958 pp. в справі розширення мережі дитячих ясел і садків, закладів охорони здоров'я тощо. В цілому в 1958 році в Києві нараховувалося 380 дитячих садків і ясел на 32,2 тис. місць, проти 302- на 23,3 тис. місць в них у 1940 році. Розширилася мережа лікувальних закладів столиці України. Було введено в експлуатацію нові лікарні у Залізничному районі, дитячі лікарні в Московському і Дарницькому районах, хірургічний корпус лікарні ім. Калініна в Жовтневому районі. Почав працювати психоневрологічний диспансер, 5 медикосанітарних частин і 26 пунктів охорони здоров'я на підприємствах. Під кінець 1958 року в Києві працювала 71 лікарня з 14,3 тис. ліжок (без госпіталів) проти 51 з 9,8 тис. ліжок в 1940 році. Трудящих обслуговувало понад 9 тис. лікарів і 12 тис. середніх медичних працівників проти 4,6 тис. лікарів і 4,5 тис. чол. середнього медперсоналу в 1940 році. В зв'язку з поліпшенням медичного обслуговування в місті знизилась загальна та інфекційна захворюваність населення. Дитяча смертність у Києві була найнижчою в порівнянні з іншими містами Радянського Союзу і нижча, ніж в Англії, Сполучених Штатах Америки і багатьох інших капіталістичних країнах світу.
Успіхи, здобуті киянами під керівництвом Комуністичної партії у післявоєнному розвитку народного господарства і культури, були їх вкладом у загальну
справу побудови комунізму в нашій країні.
Післявоєнна відбудова народного господарства Києва проходила в обстановці дедалі міцніючих міжнародних зв'язків Радянської держави, в т. ч. України. Вона характерна розгортанням боротьби трудящих за мир. Під Стокгольмською відозвою 1950 року про беззастережну заборону атомної зброї підписалося все доросле населення Києва і всієї України. Під час всесвітньої кампанії на захист миру на підприємствах, у навчальних закладах і наукових установах Києва проходили багатолюдні мітинги і збори трудящих.
Радянська Україна посилала своїх представників, зокрема киян, на міжнародні форуми і конференції. 11 січня 1946 року на першій сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, яка проходила в Лондоні, глава делегації УРСР Д. Мануїльський був обраний головою комітету в політичних питаннях і питаннях безпеки.
На Всесвітньому конгресі прихильників миру члени делегації України, кияни - видатний український драматург і громадський діяч О. Є. Корнійчук та письменниця В. Л. Василевська-були обрані до складу Всесвітньої Ради Миру та її президії від СРСР. Представники України були обрані також і в керівні органи інших міжнародних організацій.
13-14 вересня 1951 року в Києві відбулася перша Всеукраїнська конференція прихильників миру, яка обрала Український республіканський комітет захисту миру. Головою Комітету було обрано М. П. Семененка (віце-президент АН УРСР), а першим заступником голови - видатного поета П. Г. Тичину. З 1962 року Укра
інський республіканський комітет захисту миру очолює член Всесвітньої Ради Миру (з 1965 p.), академік АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР В. П. Комісаренко.
У роки післявоєнної відбудови і соціалістичного будівництва посилюються інтернаціональні зв'язки робітничого класу Києва і всієї республіки, зміцнюються економічні зв'язки з країнами соціалістичного табору. Українські робітники передавали свій виробничий досвід робітникам Польщі, Румунії, Болгарії, Чехословаччини, Угорщини, допомагали їм в будівництві та монтажі нових промислових підприємств, в освоєнні нової техніки. Водночас подавалася також допомога трудящим слаборозвинутих країн, які недавно визволилися від ярма колоніалізму.
Встановилися дружні постійні зв'язки між Київською партійною організацією і партійними організаціями Соціалістичної єдиної партії Німеччини м. Лейпціга : і Лейпцігської округи НДР, з партійними організаціями Польської об'єднаної робітничої партії м. Кракова і Краківського воєводства Польської Народної Республіки. Київ у 1956 році відвідали делегації депутатів Народних Зборів Народної Республіки Болгарії, Національних Зборів Чехословацької республіки, Національних Зборів Румунської Народної Республіки, Державних Зборів
Київ у період післявоєнної відбудови народного господарства і завершення будівництва соціалізму (1945—1958 pp.)
Сторінка 26 з 27
підвищення матеріального рівня трудящих Києва яскраво свідчить зростання обсягу продажу продуктових товарів населенню. В порівнянні з 1950 роком продаж м'яса населенню у 1958 році зріс більш як у 2,5 раза, ковбасних виробів - майже у 2,3 раза, масла тваринного - більш як у 2 рази, молока та молочних продуктів - у 6 разів і цукру майже у 3 рази.Розширилась торговельна мережа. Якщо в 1945 році в Києві до послуг трудящих було
1103 магазини і палатки, то в 1958 році - 303.
Великий крок вперед було зроблено в 1956-1958 pp. в справі розширення мережі дитячих ясел і садків, закладів охорони здоров'я тощо. В цілому в 1958 році в Києві нараховувалося 380 дитячих садків і ясел на 32,2 тис. місць, проти 302- на 23,3 тис. місць в них у 1940 році. Розширилася мережа лікувальних закладів столиці України. Було введено в експлуатацію нові лікарні у Залізничному районі, дитячі лікарні в Московському і Дарницькому районах, хірургічний корпус лікарні ім. Калініна в Жовтневому районі. Почав працювати психоневрологічний диспансер, 5 медикосанітарних частин і 26 пунктів охорони здоров'я на підприємствах. Під кінець 1958 року в Києві працювала 71 лікарня з 14,3 тис. ліжок (без госпіталів) проти 51 з 9,8 тис. ліжок в 1940 році. Трудящих обслуговувало понад 9 тис. лікарів і 12 тис. середніх медичних працівників проти 4,6 тис. лікарів і 4,5 тис. чол. середнього медперсоналу в 1940 році. В зв'язку з поліпшенням медичного обслуговування в місті знизилась загальна та інфекційна захворюваність населення. Дитяча смертність у Києві була найнижчою в порівнянні з іншими містами Радянського Союзу і нижча, ніж в Англії, Сполучених Штатах Америки і багатьох інших капіталістичних країнах світу.
Успіхи, здобуті киянами під керівництвом Комуністичної партії у післявоєнному розвитку народного господарства і культури, були їх вкладом у загальну
справу побудови комунізму в нашій країні.
Післявоєнна відбудова народного господарства Києва проходила в обстановці дедалі міцніючих міжнародних зв'язків Радянської держави, в т. ч. України. Вона характерна розгортанням боротьби трудящих за мир. Під Стокгольмською відозвою 1950 року про беззастережну заборону атомної зброї підписалося все доросле населення Києва і всієї України. Під час всесвітньої кампанії на захист миру на підприємствах, у навчальних закладах і наукових установах Києва проходили багатолюдні мітинги і збори трудящих.
Радянська Україна посилала своїх представників, зокрема киян, на міжнародні форуми і конференції. 11 січня 1946 року на першій сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, яка проходила в Лондоні, глава делегації УРСР Д. Мануїльський був обраний головою комітету в політичних питаннях і питаннях безпеки.
На Всесвітньому конгресі прихильників миру члени делегації України, кияни - видатний український драматург і громадський діяч О. Є. Корнійчук та письменниця В. Л. Василевська-були обрані до складу Всесвітньої Ради Миру та її президії від СРСР. Представники України були обрані також і в керівні органи інших міжнародних організацій.
13-14 вересня 1951 року в Києві відбулася перша Всеукраїнська конференція прихильників миру, яка обрала Український республіканський комітет захисту миру. Головою Комітету було обрано М. П. Семененка (віце-президент АН УРСР), а першим заступником голови - видатного поета П. Г. Тичину. З 1962 року Укра
інський республіканський комітет захисту миру очолює член Всесвітньої Ради Миру (з 1965 p.), академік АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР В. П. Комісаренко.
У роки післявоєнної відбудови і соціалістичного будівництва посилюються інтернаціональні зв'язки робітничого класу Києва і всієї республіки, зміцнюються економічні зв'язки з країнами соціалістичного табору. Українські робітники передавали свій виробничий досвід робітникам Польщі, Румунії, Болгарії, Чехословаччини, Угорщини, допомагали їм в будівництві та монтажі нових промислових підприємств, в освоєнні нової техніки. Водночас подавалася також допомога трудящим слаборозвинутих країн, які недавно визволилися від ярма колоніалізму.
Встановилися дружні постійні зв'язки між Київською партійною організацією і партійними організаціями Соціалістичної єдиної партії Німеччини м. Лейпціга : і Лейпцігської округи НДР, з партійними організаціями Польської об'єднаної робітничої партії м. Кракова і Краківського воєводства Польської Народної Республіки. Київ у 1956 році відвідали делегації депутатів Народних Зборів Народної Республіки Болгарії, Національних Зборів Чехословацької республіки, Національних Зборів Румунської Народної Республіки, Державних Зборів