Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
української пісні... французькою мовою. І це робилося в національному і культурному центрі України.
Але українська пісня виявилася сильнішою за царських катів. Ще Шевченко писав:
Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине: От де, люди, наша сйава, Єлава України!
В умовах нечуваних гонінь розвивалась українська класична національна музика. Невичерпним джерелом її була народна пісня. Основоположником української національної музики ,був М. В. Лисенко, життя і творча діяльність якого протікали в основному в Києві. Тут він закінчив університет1 і написав майже всі свої музичні твори - вокальні, оперні, хорові, камерні, тут проходила його концертно-виконавська та музично-педагогічна діяльність. На формування світогляду і творчих принципів Лисенка великий вплив справили музично-естетичні погляди класиків російської музики, особливо Композиторів «Могучої кучки». В одного з них, М. Римського-Корсакова, український композитор протягом 1874-1876 pp. удосконалював свою майстерність.
Лисенко був найкращим музичним інтерпретатором Шевченка. Понад 80 вокальних творів різних жанрів написав він на тексти геніального поета. Майже все, що піддавалось музичній інтерпретації з «Кобзаря», знайшло у нього талановитий музичний вираз. Лисенко - основоположник української національної опери. Він написав такі шедеври української оперної класики, як «Різдвяна ніч» (1874-1876 pp.), «Утоплена» (1884 p.), «Наталка Полтавка» (1889 p.), дитячі опери-казки «Козадереза» (1888 p.), «Пан Коцький» (1891 р.), «Зима і Весна» (1892 p.). Вершиною всієї дореволюційної української оперної музики стала народно-музична драма Лисенка «Тарас Бульба» (1890 p.), але на сцені вона з'явилася лише після Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Хоча у місті існував оперний театр, проте на сцену українські опери і оперети Не могли потрапити. До 1866 року вистави давали італійські оперні трупи, а в 1867 році була організована російська опера. Як і в драматичному театрі, в опері існувала приватна антреприза. За свідченням сучасників, київська опера вважалася в той час одним з найкращих музичних театрів Росії. Видатні київські співаки запрошувались на сцену імператорських театрів у Москві і Петербурзі.
У залах купецького і дворянського зібрань влаштовувалися симфонічні концерти. З кінця 80-х років, коли директором Київського відділення Російського музичного товариства і диригентом концертів став О. М. Виноградський, вони не поступалися перед концертами в Петербурзі і Москві. Як блискучий піаніст-віртуоз у концертах брав участь і М. В. Лисенко, однак до концертних програм українська музика не включалась.
Київ у період промислового капіталізму (60—90-ті роки XIX століття)
Сторінка 31 з 33
Лисенко, а лібретто - М. Старицький. Декорації малював етнограф Ф. Вовк. У виставі «Різдвяна ніч» співав студентський хор, керував ним М. Лисенко. Ці вистави пройшли з величезним успіхом. Але після 1876 року вони були заборонені. Доходило до курйозів. У 1877 році, наприклад, було влаштовано концерт Але українська пісня виявилася сильнішою за царських катів. Ще Шевченко писав:
Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине: От де, люди, наша сйава, Єлава України!
В умовах нечуваних гонінь розвивалась українська класична національна музика. Невичерпним джерелом її була народна пісня. Основоположником української національної музики ,був М. В. Лисенко, життя і творча діяльність якого протікали в основному в Києві. Тут він закінчив університет1 і написав майже всі свої музичні твори - вокальні, оперні, хорові, камерні, тут проходила його концертно-виконавська та музично-педагогічна діяльність. На формування світогляду і творчих принципів Лисенка великий вплив справили музично-естетичні погляди класиків російської музики, особливо Композиторів «Могучої кучки». В одного з них, М. Римського-Корсакова, український композитор протягом 1874-1876 pp. удосконалював свою майстерність.
Лисенко був найкращим музичним інтерпретатором Шевченка. Понад 80 вокальних творів різних жанрів написав він на тексти геніального поета. Майже все, що піддавалось музичній інтерпретації з «Кобзаря», знайшло у нього талановитий музичний вираз. Лисенко - основоположник української національної опери. Він написав такі шедеври української оперної класики, як «Різдвяна ніч» (1874-1876 pp.), «Утоплена» (1884 p.), «Наталка Полтавка» (1889 p.), дитячі опери-казки «Козадереза» (1888 p.), «Пан Коцький» (1891 р.), «Зима і Весна» (1892 p.). Вершиною всієї дореволюційної української оперної музики стала народно-музична драма Лисенка «Тарас Бульба» (1890 p.), але на сцені вона з'явилася лише після Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Хоча у місті існував оперний театр, проте на сцену українські опери і оперети Не могли потрапити. До 1866 року вистави давали італійські оперні трупи, а в 1867 році була організована російська опера. Як і в драматичному театрі, в опері існувала приватна антреприза. За свідченням сучасників, київська опера вважалася в той час одним з найкращих музичних театрів Росії. Видатні київські співаки запрошувались на сцену імператорських театрів у Москві і Петербурзі.
У залах купецького і дворянського зібрань влаштовувалися симфонічні концерти. З кінця 80-х років, коли директором Київського відділення Російського музичного товариства і диригентом концертів став О. М. Виноградський, вони не поступалися перед концертами в Петербурзі і Москві. Як блискучий піаніст-віртуоз у концертах брав участь і М. В. Лисенко, однак до концертних програм українська музика не включалась.