Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Лісовичі

Сторінка 3 з 5
бідняками, допомагали їм реманентом, насінням, грішми тощо. Все це сприяло розгортанню колективізації в селі. Вже на 1 грудня 1929 року в артілі об'єдналися 60 проц. господарств. Партійна організація Лісовичів, яка налічувала 20 комуністів, брала найактивнішу участь у колективізації, в боротьбі з норожими випадами куркулів, у виконанні плану хлібозаготівель. Окремі факти класової боротьби в Лісовичах послужили, матеріалом для кінофільму «Вовчими стежками», знятому в селі 1930 року. Кінофільм розповідав про боротьбу селян з куркулями та сектантами.

В 1930 році артілі «Надія» і «Хлібороб» об'єдналися в одну - «Нове життя», у 1931 році до неї влилась артіль «Прогрес», що виниклі в 1929 році. Об'єднане господарство назвали «Червоний партизан». Крім того, в 1930 році в Лісовичах був організований колгосп «Плуг». Колективні господарства під керівництвом партійної організації мобілізували всі сили для успішного виконання плану хлібозаготівель. ЗО січня 1932 року колгоспнині села відправили червону валку - 2 тис. пудів хліба - і через виїзну редакцію газети «Пролетарій» звернулись із закликом до всіх колгоспниць Таращанщини наслідувати їхній приклад.
Актом на вічне користування землею, врученим у 1936 році, за колгоспом «Червоний партизан» закріплено 2327 га землі, в т. ч. 1858 га орної, за колгоспом «Плуг» - 2144 га, в т. ч. 1419 га орної.
Колгоспи мали на той час 178 голів великої рогатої худоби, 218 свиней, 180 овець, 15 коней,
Партійна організація і правління колгоспів провадили серед хліборобів велику організаційну і масово-політичну роботу. В 1936 році 18 ланок включились у змагання п'ятисотенниць, 61 ланка боролася за 300-400 цнт цукрових буряків з гектара. Найвищий врожай цукрових буряків не тільки в Лісовичах, але й у зоні Таращанської МТС - по 519 цнт з гектара - виростила в 1936 році ланка комсомолки Олександри Ухатої (колгосп «Червоний партизан»), а ланка її подруги Ганни Черкас у наступному році виростила по 500 цнт з гектара. Визначних успіхів добились і тваринники колгоспу «Червоний партизан» У. П. Кулибаба, П. Р. Бутенко, Г. Й. Мовчан, С. О. Вовченко, які були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 року. Вівцеферму колгоспу «Плуг» Головний виставочний комітет нагородив дипломом II ступеня та грошовою премією.
За роки Радянської влади значно поліпшилась охорона здоров'я населення. У Лісовичах побудовано пологовий будинок, медпункт, дитячі ясла і садки. Провадилася велика профілактична робота.
З розвитком економіки змінювався зовнішній вигляд села, зростала культура. Вже в 1930 році в основному було здійснено загальне початкове навчання. Дві початкові школи відвідувало близько 250 дітей. У 1931 році першу, а в 1933 році другу початкові школи реорганізували в неповні середні; 1934 року відкрилася нова початкова школа. В 1939/40 навчальному році в трьох школах села 29 учителів навчали 740 дітей. Діяла сільська бібліотека, що мала 3 тис. книжок. При клубі працювали гуртки художньої самодіяльності. На весь район славився драматичний гурток, яким керував учитель Г. К. Коваленко. В 1938 році було радіофіковано частину села.
Почалася Велика Вітчизняна війна. Коли ворог наблизився до Лісовичів, колгоспи евакуювали до Полтавської області коней, велику рогату худобу, овець та автомашини. Сільськогосподарську техніку заховали або знищили. 22 липня 1941 року гітлерівці окупували Лісовичі. Перед тим, як загарбники вдерлися в село, колгоспник М. Голота підпалив молотарку і знищив пальне. Фашисти на тому ж самому місці вбили патріота. Смерть і розорення принесли з собою окупанти. Вони забирали в населення хліб, худобу, птицю, прирікаючи його на голод.
Радянські люди чинили опір німецьким загарбникам. На початку 1942 року в селі виникла підпільна антифашистська група в складі 21 чоловіка. Активним учасником її був В. Я. Литовченко, зв'язковий партизанського загону, що діяв на Таращанщині. За це гітлерівці закатували його матір і спалили хату. Підпільники одержували від партизанів друковані листівки і розповсюджували їх серед населення не тільки Лісовичів, але й сіл Улашівки, Дубівки, Малої та Великої Вовнянки, Чернина, робітників ліспромгоспу тощо. 12 жителів Лісовичів були зв'язковими і допомагали партизанському загону «Іскра», що діяв на території Таращанського району, а також переховували і лікували поранених червоноармійців. На фронтах Великої Вітчизняної війни мужньо билися з фашистськими загарбниками 800 жителів села. За хоробрість та бойові заслуги 180 чоловік нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
4 січня 1944 року бійці 167-ї стрілецької дивізії під командуванням генерал-лейтенанта С. Г. Трофименка визволили Лісовичі. 60 радянських воїнів, що загинули в боях, поховані в центрі села у братській могилі, на якій встановлено пам'ятник.
Перед відступом фашистські варвари спалили 25 хат, приміщення тваринницьких


Лісовичі