Боярка

Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче

Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ

Пошук від

Боярка

Сторінка 3 з 5

бідніших селян тяглом, сільськогосподарським реманентом, насінням.
Восени 1921 року станція Боярка перетворилася на справжнє поле бою за подолання паливної кризи в Києві. Для вивезення дров, заготовлених у боярських лісах, було вирішено збудувати вузькоколійку від лісорозробок до станції. За закликом Київської партійної організації комсомольці Києва із завзяттям і

натхненням приступили до виконання цього завдання. Не вистачало хліба і теплого одягу, через постійні напади бандитів на роботу доводилося виходити зі зброєю. Та ніщо не могло спинити юних героїв, одним з ватажків яких був секретар комсомольського осередку Головних залізничних майстерень Південно-Західної залізниці, майбутній письменник Микола Островський. Героїзм мужніх будівельників залізниці яскраво описаний ним у романі «Як гартувалася сталь». У Боярській школі № 2, в приміщенні якої в 1921 році жили М. Островський і група комсомольців, тепер створено музей.
З літа 1922 року в Будаївці активно діяв волосний партійний осередок, до складу якого входили І. Г. Вислобоков (секретар), О. Д. Книш, М. П. Кривенцова-Манжес та ін. У листопаді тут відбувся IV волосний з'їзд Рад, делегати якого надіслали вітальну телеграму В. І. Леніну. З'їзд відзначив велику роботу, проведену місцевим волпартосередком. З ініціативи комуністів наприкінці 1922 року створили комсомольську організацію. Під керівництвом сільради та комнезаму діяли товариства взаємної допомоги, споживче та кредитне. Були націоналізовані дачі київських багатіїв. Стали до ладу паровий млин і кілька дрібних підприємств. Проведено роботи щодо впорядкування села. В листопаді 1926 року до території Будаївської сільради включили дачне селище Боярку. Населення Боярки-Будаївки перевищило 3200 чоловік. З 1923 по 1927 рік вона була центром Будаївського району, пізніше увійшла до складу Київського міського, а згодом - Києво-Святошинського району.
Багато зробили в Будаївці для охорони здоров'я трудящих. Тут діяла лікарня на 20 ліжок, яка мала інфекційне, хірургічне й пологове відділення. При ній працювали поліклініка і дитяча консультація. У селі була також аптека. В 1920 році у Боярці відкрився тубсанаторій для дорослих на 160 місць, а в 1925 році - для дітей.
З перших років Радянської влади велика увага приділялася культурному будівництву. Восени 1920 року в селі відкрили початкову трудову школу. У 1926 році в ній працювало 12 учителів. Було створено дитячий будинок. Відновилися заняття у школі бджільництва, яка в 1921 році була перетворена на технікум. У ньому до 1926 року працював відомий український вчений-бджоляр В. Ю. Шимановський. Активно діяли гуртки ліквідації неписьменності серед дорослих. В 1923 році відкрили сельбуд, при якому створили гуртки: політосвітній, драматично-музичний, військово-санітарний, спортивний та інші.
Селяни Боярки-Будаївки у 1929 році об'єдналися в колгосп «Інтенсивник». Велику роль у його створенні відіграла партійна організація, яка налічувала на той час 6 членів і 2 кандидати в члени партії,та комсомольська організація, що складалася з 14 юнаків і дівчат. Незважаючи на перешкоди, які намагалися чинити місцеві куркулі, артіль зміцнювалася. На початок 1931 року в селі було завершено колективізацію.
Завдяки самовідданій праці колгоспників артіль «Інтенсивник» в 1931 році стала одним з передових господарств району. Механізацію сільськогосподарських робіт забезпечувала Київська МТС, створена у 1931 році. Велику допомогу молодому господарству подавали шефи - робітники Київського трамвайного заводу, які постачали запасні частини для сільськогосподарської техніки і допомагали проводити ремонт машин. Рік у рік зміцнювалося господарство колгоспу. Тут були побудовані тваринницькі ферми на 140 голів великої рогатої худоби і 150 свиней. Значно зросло парникове господарство, яке постачало овочі боярським санаторіям та будинкам відпочинку, а також населенню Києва. З ініціативи комсомольської організації було закладено фруктовий сад площею близько 100 га. Значною господарською одиницею став на кінець 30-х років Боярщький лісгосп Київського лісогосподарського інституту, який об'єднував п'ять лісництв із загальною площею лісу 16 520 гектарів.
У 1938 році Боярка-Будаївка була віднесена до категорії селищ міського типу і стала називатися Бояркою. На місці колишніх дач київських багатіїв виросли санаторії, будинки відпочинку, піонерські табори. Селище електрифікували. За переписом 1939 року його населення становило понад 8,6 тис. чоловік.
Значно поліпшилося медичне обслуговування населення. У 1940 році в Боярці діяла районна лікарня, де працювало 50 медичних працівників. Великі зрушення сталися і в галузі освіти та культури. В селищі були середня школа, в якій напередодні війни навчалося понад 700 дітей, неповна середня залізнична школа, а також вечірня школа для дорослих. Продовжував працювати технікум бджільництва, виробничою базою якого став спеціально створений радгосп.
Напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз перервав мирне

Дивиться також інші населені пункти цього району:

{module…</div>">Нижча Дубечня

{…</div>">Микільська Борщагівка

{/di…</div>">Вишневе

Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область в складі УРСР

Боярка

Боярка