Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ксаверівка

Сторінка 3 з 6
та 70 коней. Урочисто відзначили колгоспники свій перший колективний виїзд у поле. Попереду колони підвід найстаріший - 90-річнйй житель села і піонер несли червоні прапори. Посівну кампанію колгоспники розпочали співом «Інтернаціоналу». У наступному, 1931 році колгосп об'єднував уже 486 господарств, мав 2200 га орної землі. Переваги колективної праці особливо виявилися під час збирання врожаю. За 10 днів озимі були скошені й заскиртовані. На 15 серпня колгосп обмолотив 60 проц. озимих і здав державі понад 2 тис. цнт хліба.
Колгоспникам довелося долати багато труднощів. Куркулі, які пробралися до колгоспу, розкладали дисципліну, намагалися будь-що зірвати хлібозаготівлю. Трудівники села на загальних зборах виключили із артілі куркулів і тих, хто їм потурав, обрали головою колгоспу двадцятип'ятитисячника, донецького шахтаря комуніста А. М. Шаповалова. Колгоспники вирішили до XI річниці Жовтневої революції виконати державний план хлібозаготівель. Свого слова вони дотримали.
У передвоєнні роки у Ксаверівці було 3 колгоспи: ім. Будьонного, ім. Калініна та ім. Ворошилова. На їх полях працювали сільськогосподарські машини, на подвір'ях виросли господарські приміщення. В 1939 році колгосп ім. Ворошилова був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Головний виставочний комітет нагородив його дипломом II ступеня.
Значні зміни сталися в Ксаверівці і в галузі культури. В 1932 році в селі збудували семирічну школу, в якій навчалося 200-250 учнів. Напередодні війни неписьменність серед дорослого населення було повністю ліквідовано. У сільському клубі працювали гуртки художньої самодіяльності, демонструвалися кінофільми. Упорядковані садиби колгоспників, клуб, магазин, пошта - все це змінило зовнішній вигляд села.
Дальший економічний і культурний розвиток Ксаверівки перервала війна. 5 липня 1941 року в село вдерлися фашистські загарбники. Другого дня частини Червоної Армії вибили їх і утримували село 20 днів. 26 липня окупанти знову захопили Ксаверівку. Насамперед вони розправилися з активістами. По-звірячому були вбиті О. Янківський, Д. Дубовик, В. Вільшанський, Г. Яблонський, І. Коваленко та ін. 167 юнаків і дівчат фашистські загарбники відправили до Німеччини на каторгу. Фашисти вивезли з села 6 тис. цнт хліба, 5 тис. цнт картоплі, велику кількість худоби й птиці.
8 листопада 1943 року 56-а гвардійська танкова бригада під командуванням підполковника Ф. М. Малика і 23-я окрема гвардійська мотострілецька бригада 7-го гвардійського танкового корпусу 3-ї танкової армії визволили Ксаверівку від німецько-фашистських загарбників. Але гітлерівці намагалися будь-що затримати радянські війська. Село ще кілька разів переходило з рук у руки, нарешті фронт стабілізувався на лінії: південно-західна частина Мар'янівки- південна частина Ксаверівки. 15 листопада сюди прибула 167-а стрілецька дивізія 51-го стрілецького корпусу 40-ї армії і зайняла оборону. Фашисти укріпились у Вінницьких Ставах і Пінчуках, підступи до цих сіл замінували. Вороже угруповання налічувало 6500 солдат і офіцерів, мало 70 гармат, 48 мінометів. Крім того, в цей район вони підтягли підкріплення з Бердичева і Попельні. Незважаючи на це, гітлерівці не змогли стримати натиск радянських військ. Розгром Білоцерківсько-Гребінківського угруповання розпочався 25 грудня 1943 року. Після 50-хвилинної артилерійської підготовки наші війська перейшли в наступ. Кровопролитні бої тривали п'ять днів. Фронт був прорваний, і ворог відступив.
Ксаверівці свято зберігають пам'ять про тих, хто віддав життя за торжество щастя на їхній землі. На братських могилах вони встановили пам'ятники, сюди ніколи не заростають стежки. Недалеко від центру села, над ставом, стоїть обеліск - пам'ятник 175 односельчанам, що загинули у Великій Вітчизняній війні.
Після визволення Ксаверівка народжувалася вдруге. Окупанти спалили 191 житловий будинок, 59 надвірних будівель, зруйнували школу, клуб, приміщення сільської Ради, дитячі ясла, 2 вітряки. «Глянеш було з одного кінця вулиці, то аж другий видно,- казав старий колгоспник О. В. Рябець,- ні хати, ні повітки, ні деревця - все знищено. А які тут рясні сади були!..». Зруйноване війною село допомагали відбудувати трудівники всього району. Держава виділила кошти і матеріали. За короткий час методом народної будови було споруджено глинобитні хати, вкрйті соломою. Не вистачало сільськогосподарських машин, робочої худоби і головне - людей. Це довгий час не давало можливості освоїти посівні площі. Врожайність зернових не перевищувала 7-8 цнт, а цукрових буряків - 150 цнт з гектара. Додаткові труднощі принесла посуха 1946 року.
В складних умовах післявоєнних років колгоспники виявили справжній трудовий героїзм. Восени 1946 року хлібороби артілі ім. Ворошилова О. П. Руденко, М. А. Дубовик, К. А. Вільшанська, У. Д. Мірошник двома плугами виорали на зяб 120 га. Високі на той час врожаї вирощувала бригада О. Наконечного з колгоспу ім. Будьонного. У 1950 році ксаверівські артілі ім. Будьонного, ім. Ворошилова та ім. Калініна об'єдналися в одну - ім.