Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У перших лавах борців за відродження сільського господарства, як і інших галузей народного господарства, йшли комуністи і комсомольці. Так, з трьох тисяч юнаків і дівчат, що перебували в 1944 році на обліку в сільських комсомольських організаціях Київщини, дві тисячі працювали безпосередньо на польових роботах. Всі вони показували зразки трудового героїзму, були ініціаторами багатьох патріотичних починань. Комсомолка Олена Гопкало з Бориспільського району, яка першою на Україні після війни виростила понад 500 цнт буряків з гектара, звернулася до всієї молоді України із закликом відродити славу українських буряківниць-п'ятисотенниць. ЦК ЛKCM України схвалив цей почин, а комсомольці визволених районів підхопили й поширили його. За активну участь у відбудові народного господарства ЦК BЛKCM в 1944 році нагородив Київську обласну комсомольську організацію Червоним прапором, який вручений їй на вічне зберігання.
Кожна радянська людина прагнула внести свій вклад у остаточну перемогу над ворогом. В 1944 році населення внесло у фонд оборони 100 тис. пудів різних продуктів, 39 млн. крб. грішми та 5 млн. крб. облігаціями державних позик. Трудящі Таращанського району зібрали гроші на побудову танкової колони «Таращанський колгоспник», Васильківського району - на авіаескадриллю4, на кошти молоді збудовано танкову колону «Київський комсомолець». Улітку 1944 року трудящі Києва, Білої Церкви і Березанського району передали Діючій армії 52 бойові літаки. Жінки й дівчата Київщини допомагали обладнувати госпіталі, виявляли материнське піклування про поранених бійців і командирів Червоної Армії.
Нові сторінки в літопис боротьби за відбудову і дальший розвиток народного господарства та культури вписали трудівники Київщини в роки четвертої п'ятирічки. Вони підтримали ініціативу ленінградців - завершити п'ятирічку за чотири роки. Почалося широке змагання за професіями, змагання ділянок, бригад, цехів. Робітники брали конкретні зобов'язання - виконувати по 2-3 норми, впроваджувати передові методи праці. Токар київського заводу «Червоний екскаватор» В. К. Семинський, запровадивши швидкісні методи праці, протягом 1946-1949 pp. виконав 20 річних норм. Його колега з київського заводу «Арсенал» Г. Я. Царик завершив за п'ятирічку 18, а муляр І. М. Рахманін - 26,5 річних норм, за що був удостоєний Державної премії.
Завдяки героїчній праці трудящих і братній допомозі всіх народів СРСР відбудову промисловості області було завершено до 1948 року, а в 1950 році по випуску валової продукції вона вже перевищила довоєнний рівень на 22,8 проц. Крім відбудованих, протягом четвертої п'ятирічки виросли нові підприємства: в Києві - Дарницький шовковий комбінат, заводи - мотоциклетний, «Буддеталь», асфальтобетонний, шлакоблоків, медйчнйх препаратів, фабрики - книжково-журнальна, кінокопіювальна; в Білій Церкві - книжкова друкарня.
На кінець четвертої п'ятирічки були в основному загоєні рани, заподіяні війною сільському господарству області. Посівні площі досягли 1383 тис. га, тобто зросли порівняно з довоєнним часом на 16 тис. Га. Поліпшилась їх структура: збільшилися площі під озимими зерновими й технічними культурами, дещо зменшилися площі ярих зернових. Урожайність основних культур перевищила рівень 1940 року: озимої пшениці в 1950 році було зібрано в середньому по 14,9 цнт, картоплі - по 122 цнт з гектара. Поголів'я великої рогатої худоби зросло до 645,1 тис. голів. Довоєнний рівень був перевершений на 132,5 тис. голів.
Героїчні сторінки в історію боротьби за відбудову сільського господарства вписали колгоспники і колгоспниці. Визначних успіхів досягли ланкові Герої Соціалістичної Праці Г. Д. Кошова (1871-1948 pp.), О. С. Хобта (1882-1960 pp.), М. Г. Лисенко та інші.
Значну допомогу колгоспам, радгоспам і МТС подавали колективи промислових підприємств. Вони ремонтували сільськогосподарські машини, виготовляли запасні частини до них, постачали будівельні матеріали, забезпечували під час збирання врожаю автотранспортом. Тільки в 1946-1947 pp. для участі в ремонті сільськогосподарських машин виїжджали до МТС 4275 кваліфікованих робітників-киян. У наступні два роки з допомогою київських підприємств в області побудовано 52 сільські електростанції, радіофіковано 38 сіл, підготовлено близько 1000 електромонтерів. За участю комсомольців та молоді Києва була споруджена зрошувальна система в Ірпінській заплаві.
У роки четвертої п'ятирічки значні роботи здійснені по відбудові житла, комунального господарства та поліпшенню благоустрою міст і сіл. У Києві та області відбудовано і збудовано 14 млн. кв. метрів житлової площі; в сільській місцевості споруджено 39,6 тис. індивідуальних будинків. На вересень 1952 року житловий фонд в області досяг довоєнного рівня. У 1948 році після побудови газопроводу Дашава-Київ почалася газифікація столиці, а через два роки - Білої Церкви й Фастова.
Київська область
Сторінка 32 з 38
інших братніх республік.У перших лавах борців за відродження сільського господарства, як і інших галузей народного господарства, йшли комуністи і комсомольці. Так, з трьох тисяч юнаків і дівчат, що перебували в 1944 році на обліку в сільських комсомольських організаціях Київщини, дві тисячі працювали безпосередньо на польових роботах. Всі вони показували зразки трудового героїзму, були ініціаторами багатьох патріотичних починань. Комсомолка Олена Гопкало з Бориспільського району, яка першою на Україні після війни виростила понад 500 цнт буряків з гектара, звернулася до всієї молоді України із закликом відродити славу українських буряківниць-п'ятисотенниць. ЦК ЛKCM України схвалив цей почин, а комсомольці визволених районів підхопили й поширили його. За активну участь у відбудові народного господарства ЦК BЛKCM в 1944 році нагородив Київську обласну комсомольську організацію Червоним прапором, який вручений їй на вічне зберігання.
Кожна радянська людина прагнула внести свій вклад у остаточну перемогу над ворогом. В 1944 році населення внесло у фонд оборони 100 тис. пудів різних продуктів, 39 млн. крб. грішми та 5 млн. крб. облігаціями державних позик. Трудящі Таращанського району зібрали гроші на побудову танкової колони «Таращанський колгоспник», Васильківського району - на авіаескадриллю4, на кошти молоді збудовано танкову колону «Київський комсомолець». Улітку 1944 року трудящі Києва, Білої Церкви і Березанського району передали Діючій армії 52 бойові літаки. Жінки й дівчата Київщини допомагали обладнувати госпіталі, виявляли материнське піклування про поранених бійців і командирів Червоної Армії.
Нові сторінки в літопис боротьби за відбудову і дальший розвиток народного господарства та культури вписали трудівники Київщини в роки четвертої п'ятирічки. Вони підтримали ініціативу ленінградців - завершити п'ятирічку за чотири роки. Почалося широке змагання за професіями, змагання ділянок, бригад, цехів. Робітники брали конкретні зобов'язання - виконувати по 2-3 норми, впроваджувати передові методи праці. Токар київського заводу «Червоний екскаватор» В. К. Семинський, запровадивши швидкісні методи праці, протягом 1946-1949 pp. виконав 20 річних норм. Його колега з київського заводу «Арсенал» Г. Я. Царик завершив за п'ятирічку 18, а муляр І. М. Рахманін - 26,5 річних норм, за що був удостоєний Державної премії.
Завдяки героїчній праці трудящих і братній допомозі всіх народів СРСР відбудову промисловості області було завершено до 1948 року, а в 1950 році по випуску валової продукції вона вже перевищила довоєнний рівень на 22,8 проц. Крім відбудованих, протягом четвертої п'ятирічки виросли нові підприємства: в Києві - Дарницький шовковий комбінат, заводи - мотоциклетний, «Буддеталь», асфальтобетонний, шлакоблоків, медйчнйх препаратів, фабрики - книжково-журнальна, кінокопіювальна; в Білій Церкві - книжкова друкарня.
На кінець четвертої п'ятирічки були в основному загоєні рани, заподіяні війною сільському господарству області. Посівні площі досягли 1383 тис. га, тобто зросли порівняно з довоєнним часом на 16 тис. Га. Поліпшилась їх структура: збільшилися площі під озимими зерновими й технічними культурами, дещо зменшилися площі ярих зернових. Урожайність основних культур перевищила рівень 1940 року: озимої пшениці в 1950 році було зібрано в середньому по 14,9 цнт, картоплі - по 122 цнт з гектара. Поголів'я великої рогатої худоби зросло до 645,1 тис. голів. Довоєнний рівень був перевершений на 132,5 тис. голів.
Героїчні сторінки в історію боротьби за відбудову сільського господарства вписали колгоспники і колгоспниці. Визначних успіхів досягли ланкові Герої Соціалістичної Праці Г. Д. Кошова (1871-1948 pp.), О. С. Хобта (1882-1960 pp.), М. Г. Лисенко та інші.
Значну допомогу колгоспам, радгоспам і МТС подавали колективи промислових підприємств. Вони ремонтували сільськогосподарські машини, виготовляли запасні частини до них, постачали будівельні матеріали, забезпечували під час збирання врожаю автотранспортом. Тільки в 1946-1947 pp. для участі в ремонті сільськогосподарських машин виїжджали до МТС 4275 кваліфікованих робітників-киян. У наступні два роки з допомогою київських підприємств в області побудовано 52 сільські електростанції, радіофіковано 38 сіл, підготовлено близько 1000 електромонтерів. За участю комсомольців та молоді Києва була споруджена зрошувальна система в Ірпінській заплаві.
У роки четвертої п'ятирічки значні роботи здійснені по відбудові житла, комунального господарства та поліпшенню благоустрою міст і сіл. У Києві та області відбудовано і збудовано 14 млн. кв. метрів житлової площі; в сільській місцевості споруджено 39,6 тис. індивідуальних будинків. На вересень 1952 року житловий фонд в області досяг довоєнного рівня. У 1948 році після побудови газопроводу Дашава-Київ почалася газифікація столиці, а через два роки - Білої Церкви й Фастова.