Київ і його роль у житті України в XIV— першій половині XVII століття
письмом і містить близько 300 мініатюр, які ілюструють відповідні тексти книги. Тут, поряд з канонічними зображеннями, є багато побутових, історичних, алегоричних і пейзажних сюжетів.
У XIV—XV століттях мініатюра займає дедалі більше місце в оформленні рукописних книг. У мініатюрному оздобленні появляються такі народні художні елементи, як. плетінчасто-тваринна орнаментика. У майстерно виконаних заставках, кінцівках, заголовних літерах, поряд з дивовижно переплетеними вузлами, зустрічаються зображення фантастичних тварин, звірів,
З виникненням книгодрукування розвивається і такий вид мистецтва, як гравюра. Початком української гравюри слід вважати появу першої друкованої книги на Україні — «Апостола», надрукованого Іваном Федоровим 1574 року у Львові, та Острозької біблії — 1581 року. Декоративні прикраси цих видань є цінними зразками графіки кінця XVI століття.
На початку XVII століття значну роль у друкуванні книг відігравала Стря- тинська друкарня, яку купив Є. Плетенецький для Києво-Печерського монастиря. Перші київські друковані видання «Часослов» (1617 р.) і «Анфологіон» (1618— 1619 pp.) — були прикрашені гравюрами, привезеними із Стрятина до Києва разом з друкарнею. Але в цих книжках уже зустрічаються й перші гравюри київського походження. Це, зокрема, «Св. Єлисей», «Успіння» та інші.
Друкарня Києво-Печерської лаври, поряд з книжками релігійного змісту, видавала і світську літературу — букварі, збірники поезій, книги історичного змісту, які ілюструвалися гравюрами на історичні та побутові теми. Так, у 1622 році вийшла книжка ректора Київської братської школи Касіана Саковича «Вирши на жалосный погреб Зацного рыцера Петра Конашевича-Сагайдачного», ілюстрована трьома гравюрами історичного світського змісту: «Гетьман Петро Сагайдачний на коні», «Здобуття Кафи запорожцями на чолі з Сагайдачним» та герб війська запорізького — постать козака з рушницею.
Особливо виділяються гравюри в книгах «Бесіди Іоанна Златоуста» київського видання 1623 і 1624 років. Ці книги ілюстрував художник «Т. П.» — майстер складних композицій. У книжці «Бесіди Іоанна Златоуста на 14 посланій апостола Павла» 1623 року сказано, що книжку надрукували Степан Беринда і Тимофій Петрович.
Можливо, художник «Т. П.» і Тимофій Петрович одна й та ж особа. В ілюстраціях до «Бесід» художник зображує пейзажі та архітектуру відповідно до перспективних планів. Це дає можливість зробити припущення, що малював він з натури. Особливо це помітно на малюнку Успенського собору Києво-Печерської лаври.
Цілком світський характер мають сюжети гравюр у Київському «Учительному євангелії»