Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Згурівка

Сторінка 3 з 5
через нестачу сировини і технічних матеріалів виробничий план був невиконаний.

Робітничий колектив, який і сам перебував у скрутному матеріальному становищі, допомагав голодуючим, провадив велику політмасову роботу серед селянства. Важлива роль у налагодженні виробництва належала профорганізації і її завкому. Практикувалися спільні засідання завкому з представниками сільради й комнезаму. Найважливіші відрядні роботи завод доручав комнезамівцям, надавав їм у безкоштовне користування реманент, допомагав паливом. У 1923 році на заводі організовано партійний і комсомольський осередки.
В 1920 році при цукровому заводі було відкрито пункт медичної допомоги, в якому працювало 3 лікарі, 7 чоловік середнього медичного персоналу. У 1923 році на базі медпункту було відкрито лікарню. 1 березня 1923 року відбулось відкриття заводського клубу. В ньому, крім бібліотеки, працювали театр, політичний, хоровий, художній і спортивний гуртки. Роботи юних художників, членів заводської студії, демонструвалися на виставках у Харкові й Москві.
До 1925 року діти робітників і селян навчалися у двох початкових школах, а з 1925 року - у трудовій семирічній школі, яка була відкрита на базі цих шкіл. Педагогічний колектив семирічки складався з 15 осіб. Для сільськогосподарських робітників додатково організували школу лікнепу, червоні кутки. Молоді робітники-комсомольці випускали стінну газету «Голос батрака».
Комуністи Згурівки у 1924 році за допомогою робітників заводу організували перші кооперативні об'єднання. 1927 року в Згурівці виник ТСОЗ, організаторами якого були члени ВКП(б), комнезамівці М. Молчанова, М. Здор, Г. Курилін, В. Коростильова. 1929 року ТСОЗ переведено на статут артілі, яку названо «Незаможник».
У проведенні колективізації селянам допомагали місцева Рада, робітники заводу, сільська інтелігенція. Весною 1930 року в колгоспи об'єдналося близько 90 проц. згурівців та селян сусідніх хуторів. У 1932 році в Згурівці було 5 артілей: ім. Леніна, ім. Кірова, ім. Орджонікідзе, ім. Шевченка та «Більшовик». Протягом 1932- 1935 pp. відбувалося організаційно-господарське зміцнення колгоспів. їм дійово допомагала створена 1930 року Згурівська МТС. Колгоспники збудували тваринницькі ферми, добилися сталих врожаїв зернових і технічних культур. У 1939 році конюха І. В. Висовця за сумлінну працю нагороджено орденом Леніна.
При цукровому заводі було створено бурякорадгосп «Червоноармійський». Його колектив виховав таких передовиків праці, як М. І. Гета. Очолювана нею бригада вирощувала по 500 цнт і більше буряків з гектара. М. І. Гету також було нагороджено орденом Леніна.
Успішно розвивалося виробництво на Червоноармійському цукрозаводі, що з 1928 року став комбінатом. У 30-х роках він щодоби переробляв у середньому 10 тис. цнт буряків.
У 1930 році Згурівка стала районним центром Лубенського округу, через рік її віднесено до Яготинського району. В 1935 році Згурівський район поновлено. Тоді він входив до складу Харківської, а з 1937 року - Полтавської області.
До війни водночас з семирічною школою тут працювала й середня, яку створили у 1933/34 навчальному році. В школах було вже 39 учителів, навчалося 900 учнів. Всі сторони життя села висвітлювала на своїх сторінках районна газета «Соціалістична Згурівщина», яка видавалася з 1935 року (у 1936 році перейменована на «Прапор Леніна»).
З перших днів Великої Вітчизняної війни згурівці стали на захист соціалістичної Батьківщини. Доросле чоловіче населення пішло на фронт, а жінки, старі й підлітки збирали і відправляли углиб країни врожай, евакуювали сільськогосподарську техніку і заводське устаткування.
15 вересня 1941 року село окупували німецько-фашистські війська. Почалися масові страти комуністів і радянських активістів, вигнання молоді на каторгу до Німеччини. Гестапо і поліція влаштовували масові обшуки, конфіскацію майна в населення. Та патріоти не корилися окупантам. Вони брали активну участь у партизанському русі. М. К. Степаненко, Ф. Г. Івченко та інші були бійцями загону ім. Щорса. В. Ф. Товстенко, М. Й. Здор, Г. Д. Льодін та інші допомагали партизанам продуктами харчування, одягом. В. Ф. Товстенка й М. Й. Здора окупанти схопили й розстріляли. 7 серпня 1943 року партизанський загін ім. Щорса розгромив у Згурівці німецьку комендатуру, поліцейську дільницю. Партизани визволили заарештованих патріотів, висадили в повітря мости і з багатими трофеями повернулися на свою базу.
У серпні - вересні, відступаючи під ударами Червоної Армії, німецько-фашистські окупанти перетворили на купу руїн цукровий завод, спалили будівлі МТС, радгоспу, колгоспів, знищили хліб і худобу.
21 вересня 1943 року війська Воронезького фронту визволили село від


Згурівка