Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Згурівка

Сторінка 2 з 5
діда до ганку, де в дві шеренги стояли карателі з нагаями. Над головою старого засвистіли,нагайки, обпікаючи обличчя, плечі, спину. Натовп з жахом і обуренням дивився на катування.

Розправа тривала до пізнього вечора. Активних учасників розгрому поміщицьких економій згурівців Ф. Г. Шпильку, П. М. Олійника, О. С. Лазаренка, К. І. Крикуна, О. С. Самійленка, Д. М. Броницького, Г. Р. Чемерського, С. Я. Самійленка, І. О. Лйхацького, В. Д. Здора, Я. Я. Лихацького та інших (всього 47 чоловік) заарештували. В селі козаки вчинили обшук, під час якого забирали не лише панське, але й селянське майно.
Незабаром панську економію було відновлено, а навесні 1910 року поміщик розпочав будівництво цукроварні. Завод з'єднали залізницею з Яготином та економіями. Восени 1913 року цукроварня вже діяла. В пошуках заробітку місцеві селяни змушені були працювати на будівництві, а потім і на бурякових плантаціях. На заробітки за межі Згурівки щорічно ходило понад 370 селян.
За переписом 1910 року з 864 господарств Згурівки переважна більшість (583) займалися хліборобством. У користуванні громади було лише 1986 десятин орної землі. 151 господарство було безземельним, 86 володіли тільки присадибними ділянками, 86 мали орної землі менше за 1 десятину, 204 - 1-2 десятини. 102 господарства були безкінними, а 152 не мали ніякої худоби. Селяни обробляли свої клаптики землі однолемішними плугами, дерев'яними боронами. Сіяли овес, ячмінь,
гречку, вирощували городні культури. Молотили кам'яними котками. Лише в поміщицькому маєтку та в 3-4 найзаможніших господарствах були сівалки, жатки, молотарки, сінокосилки.
Лікар і 3 фельдшери влаштованої при поміщицькому маєтку лікарні не мали змоги обслуговувати всіх хворих. Аптека також була приватною.
Через бідність та нестатки діти більшості селян не могли ходити до школи. За даними 1902 року у Згурівці було сільське початкове народне училище, засноване у 1863 році. В ньому навчалися лише 108 хлопчиків і 14 дівчаток, закінчили навчання всього 14 хлопчиків і одна дівчина. За переписом 1910 року з 2387 чоловіків письменних було 1111, а з 2468 жінок - лише 28.
Не маючи в основній масі доступу до освіти, згурівці свої естетичні уподобання й художні смаки втілювали у піснях, переказах, весільних та інших народних обрядах, в оздобленні жител.
Перша світова війна призвела до занепаду селянських господарств; більшість чоловічого населення пішла на фронт. Згодом у село повернулося багато покаліч чених людей.
Становище не змінилося на краще і після Лютневої буржуазно-демократична революції. Поміщицькі землі залишилися недоторканими, робітники в економіях та на цукровому заводі зазнавали жорстокої експлуатації, ціни зростали, а реальна заробітна плата весь час зменшувалася. Влітку 1917 року в Згурівці відбувся великий страйк, в якому брало участь 500 сільськогосподарських робітників. Страйк підтримала створена перед тим Яготинська Рада робітничих і селянських депутатів. Вона призначила комісій для розгляду причин конфлікту. Завдяки наполегливості депутатів Ради більшовиків П. Литуна і  Колчинського адміністрація економії задовольнила вимоги робітників - підвищила зарплату. Незабаром і в Згурівці утворилася Рада селянських депутатів у складі місцевих жителів Т. О. Удовенка, М. С. Димерка, П. Г. Лихацького та ін., а на цукроварні - заводський комітет на чолі з П. М. Домарацьким.
Звістка про перемогу Великого Жовтня, ленінські декрети про мир і землю сколихнули згурівську бідноту. Та запровадженню цих декретів у життя перешкоджали війська Центральної ради, а потім - австро-німецька окупація, панування Директорії, наступ денікінців.
Коли на початку грудня 1919 року, подолавши опір денікінців, до Згурівки вступили частини 2-ї Таращанської бригади 44-ї дивізії Української армії3, у селі було відновлено владу Рад і створено ревком. Та озброєна куркульська банда Куліша напала на цукроварню і захопила близько 10 тис. пудів цукру. Прилуцький повітовий виконком Ради надіслав до Згурівки загони ЧОП на чолі з відповідальними партійними працівниками. У боротьбі з куркульством сільські комуністи і ревком спиралися на робітників, незаможне селянство.
У липні 1920 року за допомогою Прилуцького повіткому КП(б)У у Згурівці організовано КНС. Першими активістами-комнезамівцями були С. В. Скринник (голова), В. Колошан, К. П. Кудій, С. І. Семирозуменко, І. Т. Смик.
У 1921 році створено сільський партійний осередок, який об'єднував комуністів-селян і робітників (секретар В. Працюк), обрано Раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, проведено розподіл колишньої поміщицької і куркульської землі. З 2160 десятин поміщицької землі понад 1706 десятин було передано селянству. У1920 році на заводі і в його господарстві залишилося лише 89 робітників. Завод відновив роботу у виробничий сезон 1920/21 pp., але


Згурівка